Це на зрада, а так. Варіація теми «Єдина».
Не прощання, а лиш репетиція теми кінця.
І не варто торкатись одвічної теми провини,
жодному з нас вона, милий, не до лиця.
То не проста відмова у ліжку – то ціла стіна
між твоїм світом гір, і моїм – маріанських западин.
Я ще вчора при тілі ілюзій була мов грудна,
а сьогодні на тілі ілюзій я наче саван.
Цинічно планую кожнісінький крок на перед:
побачення, близькість, перерва, побачення, пустка…
Пам’ятаєш ту пташку? Вона відлетіла геть.
Пам’ятаєш ту пташку? Жила у мені…Голубка. |
