лінійка
згадаєш лінію чітку
на університетськім плаці,
й здивує дата на квитку:
01. 09. 11.
ниви, правлені плугом,
хати, переїзди, станції
будуть в картату смугу
зливатися.
меншає, меншає меж,
і десь у сивіючих скронях
ще поки ледь чутно, а все ж
лунає тривожний дзвоник.
навчання
згадалася парта біля вікна.
бажання щошвидше дорослішати,
оминувши процес набування знань.
напис «ласкаво просимо».
перший цілунок з настею —
при всіх, «з язиком», неквапний,
і як у порожньому класі
товстенька наташка плакала.
життя усе ще попереду.
недавно із другом побились.
бере відпустки у червні.
ніщо, загалом, не змінилось.
вчиться давати здачі.
віддає бутерброди собакам.
і синці та інші невдачі —
пусте, тому що насправді
ніщо не болить дужче
розбитого серця твого.
і хочеться не забути
кожен день, кожну мить його.
дівчинка здушено плаче.
не існує частин у мові.
і всі невідомі в задачах
все ще йому невідомі.
крейда в руці кришитиметься.
відповіді не буде.
та все, що йому лишилося
він ні за що не забуде. |
