можливо, так і має наставати «повноліття».
зима. нова квартира. порожньо і лунко.
сиджу на почепі стільця і наслухаю віхолу.
зрадів, неначе подарунку,
помітивши, що проростають вічка
картоплі в кошику на кухні.
не думаю про смисли, пам’ять, вічне
життя, минуле і майбутнє.
великі речі схильні до гордині,
мов проповідники до повноти.
скарбую те, що маю нині:
настільна лампа, кава, ніч, листи.
прийшов котисько, просить їсти. вже світає.
годинник цока серцю в такт, наперекір еону.
й кохана написала «пригортаюсь».
і лащиться горнятко до долоні. |
