тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

12:16 Басаргин Сергей: Борщ - он ...
08:29 nlo: тепловоз -...
19:47 Ivan Kulinski: ---Сплюшка...
19:46 Ivan Kulinski: Ту-ту шоле...
04:59 букоffская: ---Басарги...


В Камментах

10:47 sandal к Басаргин Сергей: Зеленых ягод ар...
08:35 nlo к михайлевич: Лица мертвых мо...
12:43 Фэри к Ветер: Я оставлю это з...
10:05 hello in к михайлевич: Лица мертвых мо...
23:35 Сплюшка к Ветер: Я оставлю это з...


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2017-10-27 13:05
От земля

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2016-05-27 09:48
От wdr


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
16 дек 2010 Олег Долин: Скорость света (117) (креатив удален) +0.44 (15)    
16 дек 2010 [Имя было скрыто] pianist: Грани (11) -0.2 (14)    
16 дек 2010 Шандрук: Розмовляєш з землею, кажеш (17) +1.12 (17)    
-> 16 дек 2010 олейна: НЕ ЧАС (15) +1.2 (8)    
16 дек 2010 nlo: Zима (32) +0.38 (15)    
15 дек 2010 [Имя было скрыто] pianist: "OK" (11) +0.14 (7)    
15 дек 2010 [Имя было скрыто] олейна: БЕЗОБИДНЫЙ (35) +0.86 (9)    


КРЕО2010-12-16 : олейна : НЕ ЧАС версия для печати печать с комментами

Батько не прийшов з війни – його привезли: на дошці-каталці з коліщатками. Він був без ніг, а у руках тримав трофейний німецький годинник – ціла мальована вежа з незрозумілими римськими цифрами і велетенським маятником під склом. Де він узяв його – я, якщо чесно, забула. Він розповідав, звісно, але скільки мені тоді було? Десять, вісім? Пам’ятаю тільки, що годинник не йшов - його відремонтував годинкар, до якого мати їздила аж до міста, а він знову став. Але на стінку його таки почепили – красивий...

Пам’ятаю, що батько дуже лаявся, коли дізнався, через що годинник став удруге: мати, заводячи, перекрутила пружину. У її сільському розумінні 12 годин - значить крутнути ключика слід було рівно 12 разів, а оці 7-8 обертів – що це, для кого? Майстер вдруге відмовився лагодити годинника, і я як зараз бачу батька, що кричав у відчаї: “Перекрутила! Перекрутила! Таку штуку іспортила!”, - їздячи на каталці за мамою, він махав кулаками, а потім зупинився і плакав, притулившись головою до ніжки стола....

Пам’ятаю, що якось підставила стільця й, звівшись навшпиньки, відкрила скляні дверцята й почала розгойдувати маятника. Годинник на якийсь час відгукувався на мої спроби повернути йому життя, а потім знову ставав. Вдома не було нікого і я, вмовляючи годинника піти, не засмучувати батька й маму, знову і знову розгойдувала маятника Вперто як ніколи, ловила момент, коли клацання тихшало й політ круглої лискучої бляшки уповільнювався – щоб знову підштовхнути пальцем, розгойдати, змусити йти. Знову і знову, знову і знову, знову і знову...

Пам’ятаю, що батько, несподівано заїхавши до хати, дуже гримнув на мене: “Ах ти суча дитина! Зовсім розбить хочеш?! Я тобі зараз... Киш!” Я злякалась, скочила зі стільця, вистрибнула у вікно й побігла, сховалася в соняхах аж до вечора. А коли в сутінках повернулася покрадьки додому, то побачила – годинник іде!

Тато, що пропустив стопку від радості, покликав мене до себе й розпитував: що ти йому зробила? А я сказала: не знаю, просто не давала йому зупинитися. “А він ставав?” – питав мене батько. “Ставав, та не став!”, – гордо відповіла я, а батько зрадів: “Ще не час, дитинко, значить іще не час”, - сказав він, начебто це щось для нього таке означало, таке...

Зараз я розумію, що значить оте його “не час”. Мені є куди озирнутися, і коли я озираюся, то часто бачу батька, годинника на стіні, який після того ми з ним багато років поспіль раз на тиждень заводили тільки удвох. Я, стоячи на стільці накручувала стрілки, потім запускала ключем механізм, а батько уважно вголос рахував оберти: один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім – досить, досить, злазь! Зараз нема ні батька, ні годинника – вони “зупинилися разом”. Але я так само вперто “заводжу” свого годинника – тільки тепер щоранку.

Підводжуся, доки ще усі сплять, смажу оладки, грію чай, виходжу надвір, стрічаю сонце, від паркану здоровкаюся до сусідів, що женуть у череду корів, проводжаю на роботу й до школи своїх. А як підуть – іду на город. Нахилятися важко, то я лягаю на землю й повзу межі грядками, прориваю сходи, руками рву бур’ян, підрихлюю... Щоб підвестись, доповзаю до паркана, чіпляюсь упертіше, ніж колись розхитувала маятника, і таки встаю. Поки ввечері всі прийдуть – уже й чисто. А я й рада – хоч якась з мене поміч. Хоч недарма з усіма сяду вечеряти.

Щоб невістка не смутилася, то викачані в землі речі я перу сама – кидаю у вагани коло помпи і, поки свіже, заливаю водою й боса топчуся по них. Вивертаю на цементовану доріжку, знову палкою піддіваю й кидаю у вагани, знову зливаю воду і знову топчуся. А тоді перекидаю на мотузку, й воно стікає. Як днина сонячна, то до схід сонця все й пошти сухе. Як ні – то хіба мені нема якого рам’я одіти? Є, в мене все є.

Діти кажуть: “Мамо, що ви робите? Не соромте нас перед сусідами! Що, крім вас нема кому й на город вийти посапати?” Я не сперечаюся, але поки можу - роблю своє: вони не знають, яка то радість робити, поки світить сонечко. Як буде зима – може й спинюся. А поки ще не час, ще не час, ще не час...


P.S. ваганИ - ваганАми у нас називають здорові корита

Отправлено в 16:00. Редактировалось в 16:04.



Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +1.2
Проголосовавших: 8

! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

олейна пишет:

Пора прощаться
Білі ведмеді
питання до них та до нас
Я не знаю...
Пишеться (денникове)
не лучшие стихи не от хорошей жизни
війна і мир
Та правота
2
щось щезне
невыносимая легкость бытия (с)
черепаховое
як мені бути
НАВІД-ЛІТ
не поріжся без мене
повертатися
мурашине щастя
Бачити, знати, вірити
Дід Федір (все)
Спільні хвилини
КОРОЛЕВСКИЙ СУД
 
... и еще 183 (!!!) креативов ...



олейна отстаивает:

усталая песенка
іхтіандрості
Kravdiy, прости или Спецом для продавщицы индульгенций
Минимально-довольнаЯ (песня)
внутренние процессы
прокламация
фтопке
опус №
незалік
Шютка ли сказать
С пляжа Боливуд
лирика-уёгурты
противоречия
журлива ретроманія
крайзерова соната
утренняя готовность №1
Чего я хочу или Что я могу
Взаємодія – процес взаємний
бисерок
(три зірочки)
ВЕСЕЛАЯ ЖЕНСКАЯ ПЕСЕНКА
 
... и еще 1 отстоев ...




КОММЕНТАРИИ


 nonhuman-girl  1   (224301)     2010-12-16 16:17
хорошо, ага.
вспомнила одну бабушку и ее часы, которые тоже нужно так заводить.
вспомнила вторую бабушку и ее упертость - 91, но сапку в руки и пошкандибала - согнать невозможно

 собака  2   (224305)     2010-12-16 16:52
капец
спасибо

 Olena Semenchuk  3   (224306)     2010-12-16 17:15
без слов+

 олейна  4   (224321)     2010-12-16 20:36
сып-сыба, все таки то, что я знаю, я пишу лучше :)

 sandal  5   (224378)     2010-12-17 13:15
заебись, да

бывает, читаешь рассказ - и понимаешь, что это о тебе

а бывает ведь и совсем наоборот: когда понимаешь, что ничего подобного с тобой просто не может произойти
жаль становится

такое

 олейна  6   (224379)     2010-12-17 14:32
---sandal 5
хорошо сказал, спс

 чувак с удаффа  7   (224757)     2010-12-23 10:17
шо за блять манера такая - капсить в названии? Прекратить!

 nonhuman-girl  8   (224760)     2010-12-23 10:20
вот прозу у нас не читают, а зряяяя...

 олейна  9   (224776)     2010-12-23 10:44
---чувак с удаффа 7
не буду, храшо

 олейна  10   (224783)     2010-12-23 10:49
---nonhuman-girl 8
читают, просто молчат- и спасибо. что тут "срачей не устраивают", большое спсб

 ясмаленькойбуковки  11   (224962)     2010-12-28 10:15
вагомо

 олейна  12   (224971)     2010-12-28 14:07
спсб

 олейна  13   (226401)     2011-01-19 11:21
---Olena Semenchuk 3
тронута:)

 valeria  14   (245288)     2012-01-29 15:54
Уявіть, яке життя прожила мати ліричної героїні.

 олейна  15   (245290)     2012-01-29 16:02
---valeria 14
звичайне людське
нема загального критерію для визначення щастя чи нещастя, в кожного ж він свій



НУ ЧТО?


Сегодня пятница! В пятницу разрешено писать каменты анонимусам!

имя: Вы не авторизованы
текст:
кнопка: (или CTRL+Enter)
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM