Маленька зірка тихо впала
І завалялась в лопухах...
Вже не світилась, помирала,
Бо хто без крил - уже не птах.
А люди йшли собі з роботи,
Зтупіло дивлячись вперед і вниз.
В кого біда, а в когось так, турботи,
Та не такі, щоб стати на карниз
Лише один старенький в капелюсі
Гуляв свого посивілого пса.
Знайшов гаснучу зірку у пилюці -
Така мала, а все таки краса!
Накрив пакетом і поніс додому,
Натер до блиску - стала як нова,
Та забагато радості одному,
Тим більше, коли сива голова...
Встав серед ночі, все одно безсоння,
Поніс красуню у найближчий сквер,
Повісив на каштані серед гілля...
Вернувся... вклався... і тихенько вмер. |
