тиша утомлена сіла на грушу
дятлом вистукує ритмозвук
світ помертвів
його листям струшувать
тиша повинна землі до рук
так, буде осінь
і сон
і паморозь
і, непомітна, зима скрадеться
холодно буде
від листя карого
світу тепліше буде на серці
кригою
брилою
колом обширу
поглядом сивим заклякне світ, і
стане так ясно що, перепрошую,
він не збирався когось ловити |