В небі гримить, море не спить, руки просять погрому.
Як хвилі що розбивають мури, з’їдають берег.
Гріюся музикою в обпльованому п’ятизірковому,
В середині гавкає ще не приручений мною цербер.
Гріюся димом, вікном, пляшкою найдешевшого рому.
Жарко мені – здираю шкіру, пливу по занадто складних коридорах.
З метою занести медуз, ламінарію і китів назад в воду,
І з ціллю дійти, не розчинитись в повітрі, не заплутатись в шторах. |
