***
безтями...
десь знову сумне надвечір’я
безтями...
лиш ближче уважні очі –
не показуй мені язика –
ти ж не хочеш...
безтями...
нарешті останняя злива
безтями...
лиш глибоко в серці сонце
що це?
наче пізні птахи
наче пісні без втіхи
безтями навіки...
***
я мрію бути ліхтарем на темній вулиці,
удвох стояти зі стовпом там, де панує тиша,
нічним сумлінням розчинятися поволі…
…той рикша,
що пішоходам роздає зустрічні погляди…
Надзимна соната гілкових обіймів –
повільно згасає, займається знов,
наляканим вогником серед вогнів
тріоллю супутник наймення любов –
здіймається вгору – плеяди і вище,
смак зоряних посмішок – нотами слів
дзюркоче-кричить, шепоче і кличе
безжурна наповненість тиші в пітьмі.
я сумую позастроково
…малюю…
танцює пудель кльово
…я малюю…
самі полишилися тіні –
на стіні, на стелі, на тілі –
не помічають світла –
не зважаю, не ображаюсь…
починаюсь з ночі,
пильную на чиїсь очі,
зірки колють у груди –
чогось хочуть…
…напевне пірнати у солоне море?
***
Чом не бажаєш сховати мрії?
…дивлюсь у небо очами тіні…
На смерть не схоже вчорашнє диво –
тримав за руку і йшов на зустріч –
чому не знати – хто той – наступний?
…чого ти плачеш, чи так смієшся…
На смак знайоме, на погляд дивне?
…роса лоскоче… …і знову хибне…
***
я вдягаю окуляри
і бачу неоновий місяць
втрачаю свій стомлений погляд
у подиху світу навколо
раптова, як сутінки, зірка
повз і скрізь яскравіє
стою, зачарований, поруч
мандрую потайки в серці...
хто ще?
***
Божевільний твіст твоїх очей – мене сюр кличе,
ніч втрачає зміст ночей – якщо геть йдеш ти.
Крок назустріч колу – я… це, наче, перший...
Забракло сентиментів, бля, чи – бестій, натще.
Під ногами – сяйво неба, догори-ногами-жест,
горній левел – горщик-Земле – /кому сяє божий хрест.
То ти – видіння в моїх мріях, елементе Ню,
(по розбризканих платівках згадую мелодію)
…мороз-парфюм, лоскоче /вогнем, стріляє в мозок,
ад’ю, мій птах, не встигло жодне – лиш морок…
***
Наздоганяє сили час бурхливим методом води,
що в прірву знахабнілу встромивши стильний спис бажання,
втечу мріє –
блакитносферний вальс, кохане наше породілля –
танцює, наче піснеструм, на біс
тих кольорів магічнеє весілля –
і в путь,
по сонцесходах заобрійних
вируша...
*** |