Жаклін не знаходить змісту, не бачить сенсу, ховає очі.
Інертно помиє посуд, заварить чаю, провірить пошту.
Заплаче, бо вбили в Кореї мільйон тамагочі,
І йде мити коси. Прийде другий лишній - вже майже шоста.
Немила квартира, скупа любов і дурна робота.
Жаклін не втрачає глузду, але і не бачить світла.
Бува закутається думками, і сидить як вимкнений робот,
Вивчаючи всю жалюгідність дивного світу.
На стінах тінню танцює Шива, падуть зірки, та чи їй цього треба?
На ліжку П’єр доїдає м'ясо, допиває пиво, мовчить вголос.
Із телевізора радять «reхona», важливий гол забиває Шева.
Жаклін затуляє очі і слухає гул. Жаклін мріє про космос… |
