Вдихай, повітря має свою вічну ціну,
Своєю головою бийся ти у товсту стіну.
Кричи, надіючись, що хтось тебе почує…
За тисячею стін вона сама ночує.
Вона не спить, але між нас її немає
І простотою слів вона тебе вражає,
Її шукаєш як химерні міражі в пустелі,
ти не знайдеш її ні в церкві, ні в борделі.
Нею торгують і від нас її ховають,
Спотворюють словами - їх завжди
не вистачає,
Добре хоч істиною вже її не називають –
Про неї слухай пісню, хоч в словах
Її немає
Її всі хочуть, кожен якось по своєму,
Але не виведеш про неї жодну путню теорему.
Все вищі ціни скрізь за неї називають,
Цю справу навіть дурні дуже добре знають.
Нею торгують і від нас її ховають,
Спотворюють словами - їх завжди
не вистачає,
Добре хоч істиною вже її не називають –
Про неї слухай пісню, хоч в словах
Її немає |
