Спакував мою душу в валізу,
Закував моє серце в залізо,
Лебединою піснею вкрилось,
Все, що діялось, все, що творилось.
Пахли димом мрії із попелу,
Не кохати! А як? Не второпаю,
Не звертати в ті стіни весною,
Які здавна вже дихають мною.
В кожнім слові спогад відверто,
Закрадається в душу так вперто,
Що кричати щосили аж йметься,
Так без тебе в цім світі живеться!!! |
