Слимаковою ходою здогадів
Дзьобами раптових прозирань
Рухаюсь крізь себе – горблячись,
Колючись об себе й голячись,
Спізнюючись до пізнань.
Боляче вертатись, боляче й
Не озватись на своє ім’я
Вивертатись, люстрами потворячись,
Як пароль повторюючи, молячись:
Щоб дійти всього – є в мене тільки я.
Я як люстро. Я як суд і помста.
Я як міст, як сходи, як стерня.
З дрібки знань не створюючи горсті,
Всі думки збиваючи до повсті,
Не долаючи порогів дня |
