Ти пришиваєш рукави до весільного плаття,
І я проковтую час, забинтовую дні, рахую ночі.
І справа не в шматті, ти знаєш люба?
Я буду кохати без тями, без шлюбу
Багаття твоє.
До біса творчість.
Ти в Києві їж солодкі хвилини мовчання.
Ти моя п’ята колона, без тебе я спирту хочу.
Нехай без вінчання, лишень з тобою.
Я вже відчуваю, як багряною кров’ю
Ікона твоя
В мені кровоточить.
Відверто - нам легко любити в розлуці.
Здається, відняли Бога, відтяли серце, відлили крові.
А сльози не ллються - певно солі замало.
Я думаю, що ж в моїм в храмі вкрали?
Чи іконостас?
Чи олюблені блюдця? |