Ранок прийшов на столичні радіостанції.
Місяць зостався у склянці холодного чаю.
І я досі не спав, я все слухав,
як на струнах тремтять мої пальці.
Ще один день на планеті Земля
я шукатиму те, що вже маю.
Тридцять три роки, як ти Отчий дім покинула.
Твій день народження – для небожителів траур.
Коли їхала ти, було зимно,
і я втратив душі половину.
Очі мої стали темні, як біль,
і на клапті подерлася аура.
Що побажати тобі у цей день народження?!
Що дарувати тобі, я, повір, не знаю…
Я півночі крутився на ліжку,
моє тіло шукало положень.
В мене для тебе є все, що в мені.
А в мені – лиш тебе є до краю.
Кажуть нам майя, що всі ми невдовзі загинемо.
Кажуть брахмани, що карму, на жаль, не міняють.
І це диво, що хтось на планеті
мого світла несе половину.
Диво – торкатися пальців твоїх,
коли поряд тебе вже немає. |
