Савад раскрыл пакет и отсыпал оттуда горку крысиного яда... Его друг и соратник Гена тем временем продолжал распаляться...
- Чомусь усі часи поділяли людей на героїв та тих, для кого їм є бути героями!
- Мало – ніяких повноцінних комунікаційних зв’язків між обома групами немає. З одного боку – одна людина, котра зробила щось неймовірне – з іншого боку люди, котрі роблять неймовірне щоранку чи щодня. Тобто казати слід про невизначеність геройства, його необґрунтованість, його обумовленість та копійованість – з точки зору спостерігачів.
Швидко можливо змінити стан справ на інший – герой – це суто внутрішній психічний стан людини, неповторюваний кожного разу в кожній конкретній ситуації. Бо там все залежить від особистого вибору “саме зараз”. Криза сучасного суспільства, котре поставило на техногенез трохи більше, ніж він того припускав, полягає у копійованості – copyability. Множинність, котра притягує увагу. Спроба побудови соціального раю не має нічого у своєму фундаменті, чого не можна було б піддати критиці...
Савад внимательно слушал своего названного брата... Его выражение лица нравилось Саваду... Точеный профиль, густые брови, нос картошкой - настоящий типажный хохол...
- Та це стосується всього. Справа лише у сприйнятті раю. Одному дядькові спало на думку сказати якось, що у раю немає сумнівів. Рай – це де все є. Всього навалом, всюди щастя. Якщо немає сумнівів, то немає прогресу. Немає розвитку, немає нічого. Тобто у раю нічого немає. Рай – місце, де міркувати неможливо, бо весь процес міркування побудований на сумнівах та протиставленнях. Тож використання вульгаризованого поняття раю у соціальних проектах може – і вже призводить до непорозуміння теоретиків та практиків. Навіщо людині розвиватися, якщо в неї все є? Є телевізор, дружина, діти та улюблений собака – а на першому місці Господь. Нам пропонують тихенько собі народжуватися, тихенько бути щасливими, тихенько у серці цьому факту радіти і тихенько помирати!
- Раса тихеньких і щасливих помирак - невозмутимо добавил от себя Савад - и Гена встрепенулся, как-будто его током ударило -
- Саваде, чувак, ти шо знаєш українську? От я йолоп, пиздець...
...Савад тоже удивился. Он и представить себе не мог, что Гена его видит. |
