Концептуально сподобався. І стало жаль (вкотре), що кілька помилок псують гарну задумку. Як чорні цятки яблучко. Бо цяцькАми, склянкАми, фарбАми (наголос, як жІнка-жінкАми). Сарі - чол. рід. РаджЕю. НочАми. Немилозвучний збіг приголосних: слухаєм музику. СлухаємО, пишемО, робимО і т. д.
Це не прагнення блиснути знаннями, а бажання вдосконалити хорошу річ. Перфекціонізм, ти знаєш. Вже не ображайся на мою спробу відшліфувати. В цілому зміст не постраждав, але це - та форма, яка робить твір справді літературним. Розділові теж не ставила. Можна, кажуть, без них, хоч я і не люблю)
З повною склянкою
З ґудзиком зірваним
З гострими цвяхами
Ми уже знані
Хвалимось цяцькою
Граємо музику
Валимось пляцками
Варимось в чані
Нас нумеровано
В темному космосі
В іншому вимірі
З власною кармою
Що намальовано
В нашому просторі
Кутаюсь постіллю
Дихаю фарбою
ВІН нас не згадує
Зимними ранками
З нашими клунками
Та пам’ятає
Вкотре годує
Лише обіцянками
Ночами теплими
Серце квітчає
Раджею стану я
Як будеш кращою
Чую під шкірою
Кров промовляє
Зраджуєш ти мені
Я тебе прагну ще
Бачити жінкою
В сонячнім сарі
