тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

00:11 Казлец: ---Ветер 2...
22:07 .kinopoisk.ru/f...: Оставлю зд...
21:39 Сплюшка: Ахаха мама...
23:22 пассажир: Всем приве...
02:31 букоffская: ---Бутик 2...


В Камментах

00:40 Фэри к svetyaric: Трава поющего с...
00:41 пассажир к Басаргин Сергей: Сильный туман
00:37 пассажир к дорога зеро: жемчуг
00:32 пассажир к Синяя Птица: ТО
00:28 пассажир к sandal: *


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2017-09-29 07:40
От Я не буду тебя боьше

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2016-05-27 09:48
От wdr


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
5 мар 2010 Kovalchuk: Романтичний урбанізм (4) -0.4 (10)    
5 мар 2010 vinni_poh: Каджисая не будет (22) +1.06 (15)    
5 мар 2010 [Имя было скрыто] Горлопан: Я уехал, вчера (11) +0.47 (15)    
-> 5 мар 2010 олейна: Цар – дівиця. Щераз з 8 березня (13) +1 (11)    
4 мар 2010 [Имя было скрыто] олейна: Я садовником родился... (44) +0.94 (19)    
3 мар 2010 vinni_poh: Михаилу Левантовскому (38) +0.88 (17)    
3 мар 2010 олейна: Путаницы (33) +0.63 (11)    


КРЕО2010-03-05 : олейна : Цар – дівиця. Щераз з 8 березня версия для печати печать с комментами

___________________ Знову Лофофорі, обіцяне "старьё-моё"

Ви знаєте, я не заздрісна. І не збочена. А з рештою, яка вам справа? Ви й мене зовсім не знаєте. Але я є. Я йду вулицями святкового міста і думаю про те, що я - не зазадрісна…

А довкола – люди. Гарні, веселі, з букетами й подарунками. Ой, і подобаются ж вони мені!

Подобаються чоловіки, що хапливо й схвильовано купують цукерки й дрібнички. Вони такі уважні й лагідні сьогодні. Навіть надмірно довжелезні шлейфи “Олд спайса” та “Деніма” не дратують мене - це ж свято, це ж любов!

Подобаються дівчата (повторюю, я не збочена!). І як це вони примудряються у таку негоду залишатися чистенькими, свіженькими? Блискучі оченятка, яскраві сяючі личка, наманікюрені нігтики, відставлені мізинчики, спритно обтягнені попки, ніжки, загнані у вузенькі чобітки й чоботята, напівчобітки й лаковані туфельки. Любо-дорого! Навіть весняний бруд їх не плямує, а лягає делікатними, охайними крапочками. Не бруд, а брудик - «грязька».

Хутро, шкіра, парфуми й квіти, ліхтарі й ліхтарики з парами, що милуються під ними – ось воно, місто 8 березня. Дощ і сльота начебто й є, але й начебто розчинилися у гарному настрої, додали м’якої лірики фарбам.

А от я – не розчнилася і… нічого не додала. Я недоречна, а тому просто не можу не впадати в око. На мене озираються. Та я не ображаюся: була б я отакою Лоліточкою чи Клавочкою Шифер, я теж озирнулася б на доісторичну істоту, зодягнену в історично давнє шмаття. Але зараз усе навпаки й мені нема на кого озиратися.

Я йду центральною площею повз чуже свято і чуже обурення та здивування мною, перешитими батьківськими брюками на мені, дермантиновою (хоча все в світі відносно, і навіть дермантин може бути більшою чи меншою мірою виражений, коли прямує до свого небуття) курткою, “стильними” (бо саме вони відповідають моєму загальному стилеві) гумовими напівкалошками.

“Ах, дівчино, ви повинні слідкувати за власним виглядом, як належить справжній леді! Для дівчини зовнішність і манери – то все!!!” – повчила б мене така от Дездемона Прозерпинівна, спроможися я їй щось пояснити. – “Варто вам спробувати, і Ви змінитеся! Не можна розпускатися. Не шукайте собі виправдань, шукайте позитив!”

От я і не пояснюю і не виправдовуюся, і не оглядаюся. Годі комусь доводити, що я "біла й пухнаста", розумна й красива, хоч розірвись. Білі й пухнасті не сіють паніку, не нагадують героїчну минувщину славетного матріархату, великі ідеали якого зрадили сучасні жінки - виродилися, здрібніли. Як там у класиків: “Коня на скаку остановит, в закрытые двери внесет”? От так і в мене.

Тільки… Тільки, може, саме тому мені сьогодні ніхто й не подарував квітів?.. Думають, я велика, я сильна? Думають, мені не треба?
А дійсно, чи треба? Мені зараз тільки квітів не вистачає для "повного компоту". Де я з ними подінуся?

Я пройшла святкового вечора 10 кілометрів приміською зоною не для свята - щоб дістатися до обласного центру, де ще працюють крамниці, аптеки, таксофони, де міжміські телефони у переговорних ще «переговорюють» людей одне з одним. Двічі сковзалася й падала , милася в калюжах, плакала, звісно ж від сосрому й образи, і йшла далі. Бо більше нема кому йти. Бо треба, щоб хтось дійшов. Щоб хтось дійшов туди, де є телефони й аптеки й таки викликав нарешті додому швидку допомогу (так сталося, що у нас є тяжко хворий чоловік на світле свято жінок, такий собі подарунковий набір «зірочка»)…

Але стій! Годі! Тримай себе в руках, не реви. Треба шукати позитив!..
Є!
Якийсь маніяк, а може як я невдаха, тюпав за мною вназирці ще там, у лісосмузі. Я втомилася тікати стала й обернулася - і він “хутко зник”. Злякався? Мо’, почне затинатися чи розмовляти уві сні після зустрічі зі мною?.. Ну то й добре. Принаймні, жіноцтво сьогодні може блукати нічним містом спокійно – місію виконано, маніяка знешкоджено. Мною! Хха!!!

(Ой, як невчасно я занурилася у себе! Це ж треба!)

- … Тихіше, дитинко! – крикнув хлопець, красивий, наряджений, з квітами – Не дави перехожих!
- Вибачте! – пікнула я й подумала, звідки видобувся у мені такий тоненький голос, ще й мало не зарюмсала.
- Ну, не лякай крихітку. О, які ми гарненькі! - вступився його товариш. – Не плач, лялечко. Тільки, не ображайся, але … якось не для свята ти одяглася. Поки до тебе придивишся, уже й дурницю ляпнеш. Ти ж – жіночка!
- Ти і правда, того, вибач, "золушка"… Може тобі грошей треба? – спантеличений перший запорпався у гаманці.
-Ні-ні. – (о, знову цей пісклявий голос!). – Дякую.
-Ну, вибач. Удачі тобі. Зі святом, - і тицьнув мені до рук розчавленого тюльпана в поліетилені.

Я закивала головою. Мовчки так, вдячно. Ото спасибі, думаю, хлопці, помітили, привітала, оцінили. Головне, пожаліли!… Тільки не дитинка я. Ми, либонь, ровесники, чи пак, я старша!..
Іду далі. Треба дзвонити й викликати святково нездоланну і непокірну "швидку", поки вони ще у стадії "допомоги", а не в стадії "досвяткувалися" Оно вже й переговорний…

Виходжу. Приїдуть. Будуть...
Стамовую крок і витираю лоба...
Все-таки дивно - тюльпан цей...
Як же і що в мені розгледіли ті хлопці? Може, вони зіркіші, як Яструбині Ока? А може я, така, здавалося б, іронічно-саркастична і куленепроникна, насправді тендітна слабенька й зажахана? Ні, може справді?..

- От бидлота! Під ноги дивишсь!
- Ну куди ж ти, корово, преш?!
(О, оце вже мені! Ловлю знайомі інтонації!)
- Тітко, обережніше!
- Бомжара!

Давайте-давайте! Так влучно і так витверезуюче! Вітаємо на Батьківщині! Дякую хлопцям за інтермеццо, але нічого не змінилося. Як бачили, так і бачать у мені печерний рудимент, скіфську бабу, малобюджетне позорище сучаного жіноцтва.

Ну й нічого. Я не ображаюся. Бо (як я там казала раніше?) я не ж заздрісна.
Я додзвонилася й тепер спокійно іду далі.
Як ходять коні полководців-переможців!
Як ступають бойові слони царя Дарія!
Як ходила колись Цар-Дівиця…


___________________________________________________березень, 2000.


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +1
Проголосовавших: 11

! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

олейна пишет:

Пора прощаться
Білі ведмеді
питання до них та до нас
Я не знаю...
Пишеться (денникове)
не лучшие стихи не от хорошей жизни
війна і мир
Та правота
2
щось щезне
невыносимая легкость бытия (с)
черепаховое
як мені бути
НАВІД-ЛІТ
не поріжся без мене
повертатися
мурашине щастя
Бачити, знати, вірити
Дід Федір (все)
Спільні хвилини
КОРОЛЕВСКИЙ СУД
 
... и еще 183 (!!!) креативов ...



олейна отстаивает:

усталая песенка
іхтіандрості
Kravdiy, прости или Спецом для продавщицы индульгенций
Минимально-довольнаЯ (песня)
внутренние процессы
прокламация
фтопке
опус №
незалік
Шютка ли сказать
С пляжа Боливуд
лирика-уёгурты
противоречия
журлива ретроманія
крайзерова соната
утренняя готовность №1
Чего я хочу или Что я могу
Взаємодія – процес взаємний
бисерок
(три зірочки)
ВЕСЕЛАЯ ЖЕНСКАЯ ПЕСЕНКА
 
... и еще 1 отстоев ...




КОММЕНТАРИИ


 griol  1   (202890)     2010-03-05 11:53
нехренасе. лофа, ты дюже хворый. как в больничке передачки каждый день.

 Loffofora  2   (202893)     2010-03-05 12:38
Олейна я растаял, колючки сбросил.

В мене тут патронів не стане на горобців)

Тому ввічливо промовчу.

Цьом. і кохай себе більшеееееееееееее.

Прокидаєшся зранку і кажеш:
- Олейна найкраща жінка всіх часів і народів
- Я розумниця і нічого не боюсь
- Я частинка Бога, нє я величезний його кусок

Ги.

З 5 березня!!!






 олейна  3   (202900)     2010-03-05 13:16
спсб

 Meduzka  4   (202903)     2010-03-05 14:44
круто ))))))) и поплакать и поржать, самое оно :)

 знатная гадалка, чесалка-моталка трикотажного цеха  5   (202912)     2010-03-05 18:18
оказывается, кактус - это такой цветок, большой и сочный.
только вот встречается какая-нибудь козлина, мнящая себя охуенной, и норовит проверить и тыкает этот цветок. Вот он в колючках так живет себе и живет. пока однажды не появляется настоящий... нет не козел, принц и тогда..
Вы видели как цветут кактусы?! это чудо.)
Счастья тебе,Алёнушка.)

 олейна  6   (202929)     2010-03-05 22:39
спсб, люди
эт было давно и правда:)))

 nlo  7   (202960)     2010-03-06 12:06
Вот как бывает...капец!
+1

 олейна  8   (202966)     2010-03-06 12:22
бывает

 Та, что на ушко шептала  9   (203026)     2010-03-08 15:36
Познущалися Ви з себе трохи, дівчинко, та й годі так жерти себе. Щось подібне я читала у Кулінського коли він ходив найматися працювати менеджером. Таке ж відокремлення своєї особистості від інших людей. Тільки призма інша. Але ж й то, й це емоційне, наповнене сарказмом, добре написано. Дякую.
Дульсінея Арталіонівна.

 олейна  10   (203052)     2010-03-09 08:29
этж 9 лет назад было написано, не пррррживайте

 Yuta  11   (203303)     2010-03-11 15:37
+

 Мисс Джулия  12   (203338)     2010-03-11 19:07
только так и нужно бороться с комплексами. чтобы потом точно про себя знать - ты самая красивая и умная и добрая и дальше по списку.

 олейна  13   (223267)     2010-12-07 10:42
---Мисс Джулия 12
:)



НУ ЧТО?

Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям


ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM