Поводирі нас покинули,
Та й ціпки щось
покривились.
Сліпці від власного світла,
Мрійники власного щастя...
Шукаємо істин для болю.
Легкі,
Молоді,
Всеохопні...
Сліпці
Шукають власного сліду,
Називаючи коло танцем –
Ти знову з собою.
Шукай свою палицю.
Йди.
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: . . . Проголосовавших: 6
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
---олейна 10
З одного боку, шкода, що Ви мене не зрозуміли, бо автор (зокрема я) прагне бути почутим і зрозумілим, а з іншого боку, я рада за Вас, бо це означає, що Ви не переживали того болю (за близьких, за старих і безпомічних, за молодих і непотрібних, за всіх нас) і розгубленості (бо як з цим жити), які були в мені, коли я писала цього вірша.
---ясмаленькойбуковки 11
Дякую за коментар, але я вас розчарую: нічого політичного в вірші немає, не було і вже не з"явиться, бо він навіяний в першу чергу роздумами про життя.
Можливо, ви перевтомились від лозунгів?
