Нахурделить зима, бiлi сни нашепоче,
Як пiр"iнку тендiтну на долонi вiзьме.
I рожевим, п"янким почуттям залоскоче,
Як дитя заколише, в тихий спiв загорне.
Снiгом вкриэ твiй сум за нiч сива хурделиця.
На свiтанку в вiкно зазирне промiнь мрiй.
I кохання в життi твоiм знову оселиться,
Ти його пригорни, поцiлунком зiгрiй... |
