Коли приходить час,
Коли зникають пута,
Коли свобода переповнює єство –
Вмирають почуття.
Для чого боротьба,
Якщо живе сама лишень душа,
Яка ширяє в сiрих небесах
Розчарувань та мрiй.
Погляне знехотi униз,
На тих, хто ще не знає,
Позiхне байдужо.
Ширяє далi.
Любов, ненависть –
Все пустi слова.
За ними вже давно
Чортма.
Є воля, сила.
Що з ними робити ?
Нема бажань, нема мети.
Немає поклику творити.
Нема нiчого. Хоча є все.
Кружляє дух мiж хмарами,
І смуток вiд нього лине.
Уже не радий сам своїй свободi.
Що вона дала, вiднявши ?
Назад ! Назад ?
Назад шляху немає...
Як тiльки
Вiдкинути тягар землi,
Що вже давно немила.
Забути все, i полетiти
За обрiй.
Прощавай. |
