Темрява космосу освітлює
Слова твоєї пісні залишені на ліжку
Піаніно і ти
Два елегантних інструмента
Я віддав би вкрадену цнотливість вітру
Привидам парканів
Щоб тільки навчитись
Визвучувати мелодію пристрасті
На твоїй шиї
Мовчання піаніно непорушне
Немов мовчання спаленого листя
Ти так вімєш красиво підібрати мелодію
До тиші
Яка є сестрою нашому мовчанню
Мелодію котра б говорила
Ось така тиша
М'яка наче свіжа трава
М'яка наче твоя шкіра зранку
Потім натискаєш ніжно щоб не зламати
Мені хребці
І звучить наше з тобою мовчання
Шось з ритмом зовсім тойво. І чию цнотливість ти хотів би віддати? І раз слова її пісні залишені на ліжку, то як же це ти навіть не торкнувся до шиї? Га? Залажав ти, коротше, верлібрр, сподіваюся, секс у вас був кращим, бгг.
+0,25