Я змучився від усіх.
Я хочу до Мачо Пікчо.
Вже скоро випаде сніг,
А я ще не в Монтенеґро.
Зимуємо певне тут,
Зашиємо рот і вуха.
Чекає вектору блуд,
А очі шукають брухо.
Простроченні візи і візії,
Як кава із турки збігли.
Осінньо-нічні полюції,
То мара із темної прірви.
Бо зранку вечірні напої,
А вечором хатха-йога.
Шепочу собі на вухо: –
Нас двоє, нас двоє, нас двоє…
Послухай як солодко брешуть
Твої і мої герої. |