Моє ім'я не значить нічого, нічого більше, ніж дим.
Добре посміхатися, бути вічно живим, молодим.
Тільки б не війна, аби тільки її не було, - говорять…
А в груди постріли, вибухи, лементи, в агонії щось хриплять.
Стало важко дихати. Кожен подих - тільки щабель.
Аусвайс. У небі заткнувся місяць. Прийми мене матінка- тінь,
Новий останній Рим. Милий, підбили, горимо.
Ми горимо в цих півночах, яскраві, як багаття, як вибухи,
Сонце спухнуло й стало червоним, червоним більшим наривом.
Це ж, як кажуть французи, усього лише життя. Вис ис ит.
Ти-Те як? Нічого не трапилося? Ніщо не болить?
Виходить, умер. Я тобі кажу. Збили, аварія, передоз, чи є різниця?
Ось накриють на стіл і утомлюються поминки, як свято,
Що вони ще живі. Як не повід лежати щасливим?
Але заважає щось, забилося осколком, і уламком слів.
Ти, звичайно, питаєш: "Милий, усі добре?"
Ну а як розказати, що десь, за самою душею,
Шов. |
