Покидаючи власне помешкання,
Наче рву із кимось стосунки.
Після смерті закінчиться вештання,
Ну а зараз – речі до клунків.
Залишаю іржаву мачете пилитися.
Забираю чайник, китайські палички.
І латаття шпалер буде снитися.
Загортаю в плаття порцелянові вазочки.
Викидаю надщерблений посуд, погарики.
Прощавайте русалочки ванної.
І нехай вже нові ліхтарики
Підглядають за експромтами з кармою.
Стільки спогадів в кожнім предметі,
Стільки болю і радості в стінах.
Ця квартира була чи корсетом,
Чи трактиром у колі рідних.
На стілець присідаю, закурюю.
Закидаю ногу на ногу.
«Де почнеться свобода?!», - думаю
І занурюю погляд в підлогу…
Певно, там, де кінець самотності,
Або там де, кінець свідомості.
Не потрібно впадати в кому,
Посиджу, назбираю мужності,
Тай піду до нового дому. |