Чуєш, Павлік.
Якщо твоя доля таки дасть тобі шанс мене зустріти -
Обов’язково отримаєш разок по єбальніку.
Від всього серця, та з найкращими побажаннями.
О, благословенна плюхо ти в ділах своїх!
Ти, звісно, обуришся таким становищем справ
І з вуст твоїх почнуть вилітати якісь матюки з дієсловами.
Але скоріш за все ти відкриєш рота від здивування.
Оченята забігають туди-сюди.
Тіло пройметься струмом.
Думка почне формувати словосполучення занадто повільно.
Тоді мені нічого не залишатиметься робити,
Як дати тобі ще разок по їблу…
За кілька тижнів мене викличуть до суду,
Щоб збагнути всю ганебність мого вчинку.
І знаєш, я прийду. Весь в білому. З чистими руками.
І коли суддя скаже: «Судові дибати розпочато»,
Ти будеш доводити геніальність своєї поезії.
Я ж промовчу, розглядаючи картини в залі судового засідання.
Звичайно, з мене стягнуть адмінштраф.
Сто тридцять шість гривень.
Але як тільки зачиняться двері судової будівлі
Я знову ж таки дам тобі по їблу.
Бо я ніколи не жалів грошей на душевні втіхи.
Але якщо б я підійшов до справи не так попсово
То, певно, ще би зарядив тобі срача.
______________________________________________
Всі імена вигадано. Жодна з тварин не постраждала. |