2009-09-15 : Div4a :
Дощ. Нагадування. [Имя автора было скрыто первые сутки]
Ти пахнеш у вигині шиї як змилений кінь
Цей запах пізнати можливо згадавши дорогу
Повз маки пшеницю любисток троянди полин
Примружені очі і ритміку подиху твого
В осінніх дощах цокотять і мигтять копита
Калюжі дичавіють й дибки стають перед тебе
За шию тримаючись вітер полохкає птах
і птаство злітає тебе підіймаючи в небо
І ти вже летиш залишивши прочиненим дім
Ніздрями мякими втягнувши з-за обрію цноту
Іржання заміниться в просторі степу на грім
Коли на обличча впаде перша крапелька поту
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.36 Проголосовавших: 14
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
перепршую... але вірш українською мовою... з приміссю Чернігівського діалекту...
ну де ви бачили в літературі чисту мову??? я тут часом навіть без "блядь" не чую...
Ты пахнешь в изгибе шеи как взмыленный конь
Этот запах познать возможно вспомнив дорогу
Мимо маки пшеницу любисток розы полынь
Прищуренные глаза и ритмику дыхания твоего
В осенних дождях стучат и мелькают копыта
Лужи дичают и дыбом становятся пред тобою
За шею держась ветер полохкае птица
и птицы взлетает тебя поднимая в небо
И ты уже летишь оставив приоткрытым дом
Ноздрями мягкими втянув из-за горизонта девственность
Ржание сменится в пространстве степи на гром
Когда на лица упадет первая капелька пота
да я хуй знает как эти переводы читать.
как то блять что то сука не то.
наверное в переводе хуй задумку высекешь
но все равно я так и буду делать, ибо смысл читается
и буду варьировать в пространстве от -1 до +1
те, что с переводами. хотя унылое это дело.
но вот это нихуя не понравилось. какой то креас, который написан от нехуй делать. с пертензияй на умняк, но в тоже время утопающий в обыкновенной банальщине по типу:
Осень. Ты. Уже. Пиздец.
скушна0,5-
Дуже гарно. Здається усі твої вірші наповнені небом та птахами, чи ще чимось, саме бентежним, чи Богом. Сьогодні в одній книжці прочитав таке: Господи! Візьми мене за руку і веди, і покажи
сокровенні свої діла, твої таємниці, розкрий мені сили паростків, що витикаються
з нічого і пнуться догори, покриваючись барвою, наповняючись соками, насичуючись
запахом сонця. Як радісно бути твоїм слугою, кохати творіння твоє, брати від
нього малу частину сили і також жити.
