Це так само, як вкотре слухаючи невгамовних Jethro Tull,
Відчувати бодай краплину (такого «заштампованого» поняття) «щастя».
Що мені до того, що в ЄС заборонили продаж продукції з морських котиків?
Що 160 мільйонів американців (до біса їх) вакцинують від свинячого грипу,
А французькі робітники захопили завод?
Чи мені неоднаково, що в Індонезії проходять президентські вибори,
А хвиля терору на Кавказі досягла апогею?
Щохвилини безліч апокаліптичних ударів руйнують Всесвіт,
Знищуючи мою, і так вже нестабільну, свідомість та психіку.
Думаю, Всесвіту зараз "начхати", на то, що зі мною зараз Андерсон з Корніком,
Що вони вже давно "зруйнували" мій мозок...
І, навіть пожежі в Гвінеї-Біссау та дефолт в південній Кореї
Не переконають мене в тому, що цьому недосконалому та вразливому світові
Незабаром прийде кінець...
Що тепер, залишившись один на один з невгамовними британцями, принаймні, його не передбачається...
Допоки в виснаженому, але живому серці, лунає музика... |