тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

10:09 Bief: В Медузки ...
20:48 Chinasky: ---pliker ...
09:41 wdr: ---Chinask...
16:49 pliker: ---Chinask...
18:51 Chinasky: видр, ХБ2Ю...


В Камментах

01:12 Chinasky к Chinasky: Інколи
23:28 Gurgen к Юрий Тубольцев: Парадоксальные ...
14:14 Сплюшка к Chinasky: Інколи
23:54 Казлец к Чайка: Медведица
00:56 Chinasky к Chinasky: МаНтРа


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2023-06-02 08:30
От Ооо

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2019-09-30 15:38
От Шкалабалав


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
8 авг 2009 Kovalchuk: Лєрмонтов (17) +0.18 (9)    
8 авг 2009 Дядя Миша и дядя Света: Время колокольчиков (9) +0.29 (11)    
7 авг 2009 Намнаплеватьштейн: демоны (19) +1 (16)    
-> 7 авг 2009 [Имя было скрыто] олейна: ЧОРНЕ ПІАНІНО (31) +1.6 (10)    
7 авг 2009 Муравьедоед: первая ночь (28) +0.35 (16)    
6 авг 2009 Erogena: Жалко! (32) +0.29 (16)    
6 авг 2009 ночной сыщик: Глава 4 «Хондочка и якки» (27) ... (5)    


КРЕО2009-08-07 : олейна : ЧОРНЕ ПІАНІНО
[Имя автора было скрыто первые сутки]
версия для печати печать с комментами

Пам’ятаю, колись у нашій хаті вздовж найкоротшої стіни кімнати із назвою «зала» стояло чорне піаніно – серйозна, урочиста річ. Коли батьків не було вдома, ми грали з ним – частіше за все воно було «чорна гора», на яку слід було видертися й перемогти дракона. Один з нас був драконом, і стояв на піаніно, дістаючи маківкою до антресолей, а другий – богатирем, який, підставивши маленького стільчика й табурета, підкорював вершини. Ми билися на мечах.

Рідше, опісля перемоги над драконами, піаніно ставало троном. Щоправда, сидіти на ньому було важко – слизьке, заокруглене. Тож той, хто всидить якнайдовше – той і цар.

Піаніно рипіло, гуло й хиталося З нього, як листя восени, осипалися поскладані на верхню кришку старі, ще бабині, ноти. Навішані над ним квіти у кашпо якимось чином обов’язково сипали грудки землі на підлогу й на пожовклі аркуші. А ми якимось чином завжди не встигали прибрати сліди злочинної гри, й тому ввечері вислуховували:

- Піаніно – серйозна річ! Бетховен - був сліпий, тобто глухий – грав! Моцарт, 5 років дитині було, – грав, музику створював! А ви – сраки мостите?! Недоумки ростуть! Ледарі й нездари! Мати моя права, коли каже, що ти не приділяєш їм уваги! – гримів батько.

- Вони ще малі, а восени підуть у школу, то ми й - у музичну спробуємо заразом, хай їх прослухають. Думаю, тоді… - заспокоювала його мати.

- Що тоді?! Що? Музику писатимуть? Оці бовдури – музику писатимуть? Зрозуміють, що таке – піаніно?! Футболісти! Геть з очей!

І ми ставали по кутках, похнюплені й ображені. Річ не в тім, що на піаніно не можна сідати. Річ у тім, що для когось – музика, а для нас – кутки. А музики – кортіло. Особливо після того, як на наш з братом день народження запросили сусідську дівчинку.

Біляве-кучеряве створіння в мереживах було трошки старше, вміло їсти торта охайно й ложечкою, закінчило перший клас звичайної і музичної школи, лаштувалося у другий. Словом, було на що подивитися. Ще й потім воно сіло до нашого чорного піаніно й видобуло з нього такі жалісливі звуки – о Боже ж мій! Мама розчулилася, батько повчально підняв пальця й кивав нам значуще головою, бабуся презирливо кивала на маму й перезиралася з батьком і сусідкою. А сусідка сказала:

- Ларочка, а зіграй нам ще «Сурок» І проспівай, дитинко. То була «Старинная французская» Чайковського, там співати не треба, - пояснила вона нам. – А «Сурок» - пісня бродячого музиканта. А у Ларочки такий голос! Ви зараз почуєте! Це – щось.

Прозорим фальцетиком Лара виспівала «Сурка». Її тонкі пальці плуталися в дебелих білих клавішах, перечіпалися об високі чорні – навіть вчувалося тихе клацання нігтиків. І ми теж розчулилися - після того «Сурка» обидва погодилися йти до музичної школи.

Брату пощастило більше – у нього був і слух, і голос, і довгі пальці. Захоплений дядько-гітарист записав його у клас до себе Мені ж наступили на вухо ведмеді – один на праве, другий на ліве, і я не мав потрібного слуху. Та ще якийсь собака наступив на горло – я не співав. І це було так несправедливо, що я ледь не заплакати, і вирішив набити брату Дімці морду.

Але мати сказала:
- Дозволили й тебе записати. Або на барабани, почуття ритму у тебе добре, або на баян.

Барабани, подумав я, - то дитсадок, можна і зайця навчити, а баян – оце річ! Я вибрав його, і зробив помилку, ще одну помилку, після того як взагалі погодився на ту музикалку!

Глухе й верескливе одоробало баян і самозакохана братова гітара стали між нами Берлінською стіною. Адже за якихось 3 роки брат став фігурою у дворі й у школі: по музикалці самі трояки, а в шкільному ансамблі він – зірка, серед пацанів – зірка, а серед дівчат – то що й говорити. Тоді як я зі своїм «добре» зі спеціальності грав на радість нашим гостям «Катюшу» й «Синенький скромный», і хотів повіситися. Ми з братом побилися – і через музику, і через Лариску, яка подобалася обом, і взагалі посварилися «на все життя».

Єдина людина, яка мене зрозуміла, була та сама Лара, якій дісталося наше чорне піаніно – нащо воно футболісту й гітаристу? Ми ішли якось разом на музику й розговорилися:
- Як тобі музична? – спитала вона.
- Хана.

- Отож. Я мамі кажу: ма, я більше не хочу туди ходити, що я – як ненормальна? А вона: «Кожна пристойна дівчина має володіти принаймні одним музичним інструментом і однією іноземною мовою». Ніхто не ходить, а я - «як пристойна». От тобі – класно, у тебе – гітара.
- То в Дімки – гітара. А я – Саша. Ми близнюки. А в мене – баян. Думаєш, він краще за твоє піаніно?

- Ну, не знаю… - зітхнула Лариса., й раптом спитала. – Знаєш, що найпротивніше у музикалці? Я думала, я буду вчитися грати там, у школі – там мені подобалося. Сидиш у класі, граєш, скільки треба, і за стінами – теж усі грають, як цвіркуни – всі пілікають, пілікають. І те, що додому йти пізно – теж подобалося. Ідеш – темно, вогні, вогні, машини, машини проїжджають… А тепер, за вашим піаніно, я сиджу вдома, і, коли щось не виходить і я одне й те саме місце по 30 раз переграю аж пальці болять, то і мама лізе з порадами, і тато лізе, і баба лізе, і сестра дражниться. Ще й сусіди в стіну гупають, а потім кажуть – набридло оте пілікання, дайте спокій, ну і таке всяке. А ніхто з них – не грає, й не розуміє.

- То не ми, ми – не гупаємо, - утішив її я. – А мені – теж гупають. Дімка за гітару – і вшився надвір, до пацанів. А кому я зі своїм баяном? Я теж виходив – пацани сміються, а бабки «шинок зіграй платочок» . От я й сиджу, сиджу… І мені гупають. А кинути – так батько зразу: «За річ гроші плочені! Футболісти!» Хана.

- Ага… От я думаю – може, з дому втекти?
- А давай!

І ми з Ларискою утекли. Єдина дорога, яку ми знали, була до автостанції. Там ми сіли на лавку й порахували гроші, які в нас були – щоб знати, як далеко за них поїдеш. Вибрали автобус № 7 і їхали хвилин 40, аж набридло. А тут - кінцева: куди його далі їхати? І поки стояли й думали - невідь звідки підійшла моя мама. Виявляється, вона щодня тою «сімкою» їздить на роботу – ото вляпалися! Вона перелякано глипнула на нас і спитала:

- Саня, Лариса, а ви тут як? Щось сталося?
- Та ми… Та я…
- Я з дому тікаю, - мужньо зізналася Лариска. – А Саня – мене проводжає.
- О Господи! – мама поставила сумки на землю. – Чого б це?
- Їй набридло вчитися музики. – втрутився я. – Дорослим треба – хай самі вчаться. А ми що? Не люди? Сусіди в стіну гупають, в школі сміються…

Я засопів і опустив очі. Лариска заплакала. Мама подивилася на нас, сумно всміхнулася, й повела додому. За 40 хвилин ми знову були на знайомому автовокзалі й, поки чекали на наш автобус, пішли в кафе:
- Вам соку? Води? Чи ви, може, голодні? – спитала мама, й, зазначивши, як голодно й голосно ми проковтнули слину, вирішила. – Сідайте он там. Я зараз. Тільки не втечіть!

А ми й не тікали – сіли, роздивлялися навкруг, метляли ногами. Я досі чітко пам’ятаю ту картинку в кафе. Вечір, темно, вогні, ми сидимо на високих стільцях коло круглого столу, схожого на одноногий гриб-опеньок, пахне кавою, цигарками, й смаженими пиріжками. Грає музика, хороша, тепла, незрозуміла (це зараз я знаю, вона називається джаз), гомонять люди. А ми жуємо котлети в тісті й запиваємо солодкою коричневою бурдою «кава котлова». І в усьому тому – така шалена радісна втома від довгого наповненого пригодою дня, таке щастя, що хочеться жити, подорожувати, і… слухати, (тільки не грати!) справжню музику.

Мене покарали, але забрали з музичної школи й віддали на футбол. Виявляється, тут здібності у мене були, та й слуху для цього не треба, і ніхто більше не сміявся – навіть з Дімкою помирилися. Лариску ж, попри всю дипломатію моєї мами, добряче набили й заборонили до нас із братом підходити.

А музикалку вона таки закінчила, і потім – ще й музучилище. Тож наше чорне піаніно не стоїть у них без діла – нещасна чужа дітлашня ходить до Лари займатися. А ми ще довго слухали їхні муки, гупали їй у стіну, й сміялися - пригадуючи усю оту «музику». Думаю, Лариса не сердилась – а теж уміхалася.
2009


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +1.6
Проголосовавших: 10

! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

олейна пишет:

Пора прощаться
Білі ведмеді
питання до них та до нас
Я не знаю...
Пишеться (денникове)
не лучшие стихи не от хорошей жизни
війна і мир
Та правота
2
щось щезне
невыносимая легкость бытия (с)
черепаховое
як мені бути
НАВІД-ЛІТ
не поріжся без мене
повертатися
мурашине щастя
Бачити, знати, вірити
Дід Федір (все)
Спільні хвилини
КОРОЛЕВСКИЙ СУД
 
... и еще 183 (!!!) креативов ...



олейна отстаивает:

усталая песенка
іхтіандрості
Kravdiy, прости или Спецом для продавщицы индульгенций
Минимально-довольнаЯ (песня)
внутренние процессы
прокламация
фтопке
опус №
незалік
Шютка ли сказать
С пляжа Боливуд
лирика-уёгурты
противоречия
журлива ретроманія
крайзерова соната
утренняя готовность №1
Чего я хочу или Что я могу
Взаємодія – процес взаємний
бисерок
(три зірочки)
ВЕСЕЛАЯ ЖЕНСКАЯ ПЕСЕНКА
 
... и еще 1 отстоев ...




КОММЕНТАРИИ


 griol  1   (178037)     2009-08-07 08:55
скучные жж-мемуары
б/о

 griol  2   (178038)     2009-08-07 08:56
http://lib.misto.kiev.ua/SEXSTORY/GodyuchebyiliNeskromnyymemuar.txt

 олейна  3   (178046)     2009-08-07 09:45
мені подобається :)
поставила б +1

 sandal  4   (178047)     2009-08-07 09:55
+1

 ДОКТОР ХАУС  5   (178051)     2009-08-07 10:13
-1

 pliker  6   (178057)     2009-08-07 10:43
Я вчерас одну мадамс на пианинас!!! Неудобнос, скользитс.(с)

 олейна  7   (178062)     2009-08-07 10:59
---pliker 6
финал на полу?

 griol  8   (178071)     2009-08-07 11:54
чот так и не понял, роджер чоле снова дневник написал?

 sandal  9   (178076)     2009-08-07 12:41
---griol 8
я думаю, это олейна

стиль ее
+пишет, что "поставила Б +1", значит не поставила, не могет. Ерго - она автор и есть

 griol  10   (178077)     2009-08-07 12:46
---sandal 9
как гугл перевёл так и понял.
сначало был уверен что женщина пишет, но потом почему-то герой(иня) рассказывал(а) про брата, и сам(а) стал(а) пацаном.
показалось чо роджер снова на чердаг залез раскопки делать.

 олейна  11   (178078)     2009-08-07 13:01
аха, про репку тож думали :р

 pliker  12   (178079)     2009-08-07 13:06
не поунял, а где аценки? шо за саботажж? быстренько фсе тыкнули одиничку.

 чувак с удаффа  13   (178080)     2009-08-07 13:13
В соседнем отделе девка работает, 145 рост, 40 вес, ходит в чёрном, погоняло - единичка. Так чо, тыкнуть иё, пока рабочий день не кончился?

 griol  14   (178081)     2009-08-07 13:39
---чувак с удаффа 13
её, ебиничку можна тыркнуть, а в единичку могёш и тыкнуть.
всё тебя в лужу мордой пихать нужна.

 pliker  15   (178082)     2009-08-07 13:41
---чувак с удаффа 13
не рискуй, последнийдень перед отпуском.

 олейна  16   (178083)     2009-08-07 13:59
---чувак с удаффа 13
cмотри, вдрух она тож тепловозится, прочтет и ка-а-ак прийдет спросить: када тыкнем?
в 2е смены перед отпуском

 чувак с удаффа  17   (178084)     2009-08-07 14:03
*вдрух она тож тепловозится
Ну уж нет, количество ебанутых по городу Новочеркасску строго ограничено распоряжением мэра от 30.05.1995.

 griol  18   (178085)     2009-08-07 14:06
---чувак с удаффа 17
а нулег из саседнива аттелу есть? или сам буш нулём?

 pliker  19   (178086)     2009-08-07 14:07
---олейна 16
... вдруг она прийдёт да и возьмёт.(с)

 олейна  20   (178088)     2009-08-07 14:12
---чувак с удаффа 17
:)))))))
вот хоть и не спрашвай тебя ни об чем
Зато за девку и ее душевнй мир терь буду спокойна :)

 nlo  21   (178164)     2009-08-08 16:44
І це було так несправедливо, що я ледь не заплакати... - фігня якась...
І останнє слово - уміхалася - гг:)
а я тикну у
+2:)

 олейна  22   (178350)     2009-08-10 09:57
---nlo 21
сама в шоке :)

 Маша Порываева  23   (179367)     2009-08-17 14:52
мне понравилось, главное всё понятно без переводчика.

а что такое аркуши?

 олейна  24   (179370)     2009-08-17 14:54
---Маша Порываева 23
листы бумаги

 Loffofora  25   (179371)     2009-08-17 14:55
---Маша Порываева 23
ето жуки такие маленькие. они желтеют время от времени

 Маша Порываева  26   (179376)     2009-08-17 15:07
у меня знакомый есть с такой фамилией, вы раскрыли мне на него глаза.

 олейна  27   (179377)     2009-08-17 15:10
:)
закройте их немедленно

 volod  28   (179644)     2009-08-19 12:22
одобрямс!

 олейна  29   (179648)     2009-08-19 13:15
---volod 28
спсб вовче-зайче

 Та, что на ушко шептала  30   (181401)     2009-08-31 13:19
Здорово!
Алёна, надо книжку публиковать. Цикл на лице!

 олейна  31   (181408)     2009-08-31 14:34
А це й є цикл "Казки для мене, дорослої" 8-10 шт



НУ ЧТО?

Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям


ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM