Я не буду оригінальна:
Закохана жінка – фонтанує дотепною творчістю,
Втілює привабливу мудрість.
Кохана ж– інтелектуально вмирає від щастя.
Душа, розростаючись мов ракова пухлина,
Мов паразит на деревині тіла,
На серцевині мозку,
Заповнює все - собою,
Наповнює всім – себе,
Віддає-випиває
Свої-чужі соки.
І ось, перетворена на Форрест-Гамп-Вона,
Дивишся зосереджено-просто
Захоплено-щиро
В самісінькі очі Всесвіту,
Сконцентрованому в одній людині:
ВІН – мудрий і дужий.
І віриш, так необачно,
що все буде добре…
Щоправда, є спосіб
розумним лишатись завжди,
навіть купаючись у коханні –
треба любити себе
до нестями. |
