Взимку
сон блукає коло вікон
метелик заграє до лампи що на стелі
ввімкненої
горить то яскраво то тьмяно
я нерухомий мов ведмедик з полотна
набитий старими шкірками
і очі мої мов гудзики
тверді слизькі
ниткою пришиті
звисають ніби засмутилися
усе таке ватне
кольори ватні
речі світяться кульками
такими вечірніми
небесними
коли про них думати очі зводить уверх
вони дивляться на стелю
мружаться
а я думаю про кульки
не хочу у глибину
у сон
напружую шию і я знов бачу лампу
і метелика що біля неї кружляє
і діда що смалить
його дим заповнює пластами всю кімнату
їдкий
усі кашляють через нього
а я ні
я згадую кульками
спогади кульками зринають у моїй голові
така сіра сфера у темряві мого мозку
пройде час і вона лусьне
і я буду плакати
бо діда нема
бо кульки нема
бо я уже не ведмедик
тільки десь
дуже далеко
в душі
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.6 Проголосовавших: 10
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
---PawlikDoc 8
Да. Розвелось поетів, блять, на заводах нема ніц кому працювати. В казахстан, картоплю з зеленими кабачками сапувать тебе тре направити, як мій дідо казав. Берії і Єджова на тебе нема.
---PawlikDoc 19
Павлік ти не нервуй. Прости нас за ето прісмиканіє. Я ж тобі казав написати про хуй. А ти шо? Зразу за кульки взявся. А до кульок ще треба дійти, розумієш. Потім і знаки розділові будеш ставити і новели писати.
---sandal 23
Та нє, Антон. Нема тут плюса. Тут мінус і взагалі чувак недопрацював.
Персективу видно. Нема питань. Але шоби писати верлібром треба відчувати шось на зразок оргазму або такої болі, начебто тебе переєбали по яйцях, або ж відчуття вселенської гармоніїї, шо не має меж. ИМХО.
А тут таке. Пісочок. Крізь пальці просипався і нема його.
Зимой
сон бродит круг окон
бабочка заигрывает с лампы на потолке
включенной
горит то ярко то тускло
я недвижим языков мишка из полотна
набитым старыми кожуры
и глаза мои языков пуговицы
твердые скользкие
нитью пришить
свисают будто огорчились
все такое ватно
цвета Ватные
вещи светятся шариками
такими вечерними
небесными
когда о них думать глаза сводит наверх
они смотрят на потолок
мружаться
а я думаю о шарики
не хочу в глубину
во сне
напрягает шею и я снова вижу лампу
и бабочки что возле нее кружит
и деда что Смаль
его дым заполняет пластами всю комнату
едкий
все кашляют через него
а я нет
я вспоминаю шариками
воспоминания шариками зринають в моей голове
такая серая сфера в темноте моего мозга
пройдет время и она лусьне
и я буду плакать
ибо деда нема
ибо шарики нема
ибо я уже не мишка
только где-то
очень далеко
в душе
Шо це за блядський переклад.
Це хуйня а не переклад.
Головой треба перекладати а не компютером.
Краще взагалі не перекладати.
Російська для віршів українських це погано.
ВОни не звучать.
2 PawlikDoc
Пане Паувлік, не нервуйтеся, ви добре пишете
Щоправда, воно надто щоденник щоб бути віршем, і надто вірш, щоб бути щоденником. А проте і добре, і сумно, і жити хочеться