Між небом і землею
невимовно мало простору
на верхівках гір він зовсім зникає
це як залізти на дзвіницю і дивитися вниз
ти згинаєшся боїшся впертися у стелю
волога повільно дрейфуючи за вітром
осідає на камінні та сухій траві
крапельки скочуються кульками донизу
об'єднуючись при зіткненні у щілинах
вода не проникаючи в землю стрімко збігає вниз
більші крапельки перетворюються в потічки
ті в струмочки і маленькі річечки
усе закутується в грім
...
Я іду сільською дорогою
перестрибуючи купки каміння у місцях де стікає вода під час зливи
хмари ніби зім'ятий пластилін
притискають повітря до землі створюючи задуху
хочеться злетіти в небо подалі від тепла
запахи здушують моє горло невидимими руками
я в безвиході ловлю ароматні повідомлення квітів
які щипають проникаючи у ніс
я згадую про алергію якої у мене нема
але згадую і мої очі слізяться
в обличчя війнув вологий вітер
раз
потім сильніше
зарипіло у вухах
я подивився на небо
і побачив що наближається велика хмара
її язики уже били вітром як батогом усе навколо мене
молоді сосни в лісі суху траву обабіч дороги білі квіточки з високими стеблами мої коси розвивали
незабаром потемніло
вітер стих - пішов далі
я почув перший грім
першу краплю яка впала на щоку
тихий шум
я причаївся
усе причаїлось
бо
почався дощ
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.4 Проголосовавших: 7
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
Паулік, видно шо ти маєш натхнення, наснагу і талан до написання віршикєв.
Але, чувак, чогось таки тобі не вистачає.
Наприклад у цьому віршику.
Сюжет: такий собі розхлябаний і розмитий дощем. Тобто - відсутній. Ну то нічо.
Картінка: так, ти маєш хист шоби описувати природні явища (Ггггии), але з такими метафорами як у тебе, то виглядає дуже вже НУДНО...
Пиши.
Та нє, Паулік, ти трохе не так, тойво, мене зрозуміу. Я ж плюс тобі поставив за віршик, але невеличкий, бо не відчув твій настрій, а то значит, шо ти для мене, як для читачяа, хєрувато той настрій передау. Ясно? Чи нє?
Нє. В голосуйку я сунув нулик. А так, взагалі то, плюс. Удачі тобі.
Якшо відверто, то я радію, коли такі автори з’являються на Тепловозі. Таке.
Тримайся.
красиво, але слова вниз і стікає повторюються мало не зі строфи в строфу
старуха проруха
20 (174790) 2009-07-15 12:35
автор решительно делает успехи. но если судить по гримассе типичного лицестроения данного экземпляра - он чем-то огорчён. "
улыбайтесь, господа (с) - эта фраза тебе, дружок, очень кстати. ставлю ноль за гримассу
---PawlikDoc 21
Фак читай. Редагувати блять. то як самостійна робота здана і усьо пазгец.
І цево, наступного разу коли буш писати "Шо віжу то паю" то піди десь з тьолками потусуйся чи гопа відпизди. Шоб нам чітать інтєрєсно було.
Виш не вперло людей. Нахуй нам той дощ.
Пиши тоді про смєрть, про маленьких дівчаток у віночках з барвінку і про велетенське дупло у столітньому дубі шо на Полтавщині біля хутора Парницького, про дівчинку Катю чорноброву і про діда Варфоломея ІV, шо спить в полі між соняхами і тихенько свистить дупою пазывныє програми "ВРЕМЯ" зразка 1969 року, шо дуже символічно, бо у тому році чуваки у Північній Америці захуярили фестиваль Вудсток...