* * *
Мама стала все рідше мені дзвонити
і частіше дивується: ти розібралась сама?
Що поробиш, ми надто дорослі діти
і мене не ляка ні моя, ні... твоя зима.
Я спокійно сприймаю життя тихоплинну вічність.
І не плачу, як бачу: у вирій летять журавлі.
Не розгадуй: невдячність це, або така цинічність.
То я так подолала надії, жахи, жалі...
* * *
Моя планета - наче без осі
моя земля - немов і не кружляє
нема у кого спокою просить
і поштовху зсередини немає.
Не оберу кістяк, снагу і вісь
не наберу ваги протистояння
відтак, моє тепер, моє колись -
між небуттям довільне коливання
Ні, не наважусь. Обрані шляхи -
обернені доведення до втрати...
безвеслий човен - поміж берегів,
пішак - без друзів та без ворогів,
торговець, що спізнився на торги...
Нема для чого навіть помирати.
* * *
- Помолися за мене, Боже.
Я забула слова і фрази.
Помолися за мене, Боже -
я до себе відчула відразу.
...Зупинилась. І що казати?
І куди, розкажіте, бігти?
Не навчилась собі брехати,
а від правди - нема як жити.
- Помолися за мене, Боже,
не молитися - так негоже. |
