Холодно.
Ну чому після наркозу завжди так холодно?
На лікарняному ліжку розтягують молодість.
Тримають, рентгеном світять, заколюють ліками.
А вона бореться, не хоче бути калікою.
Радістю.
Мабуть, божевільна, бо смуток радістю сповнений.
Як паводок, залили усю душу спогади.
Вода їх темна, безодня кругом і одна каламуть.
Та більше ж морфію, бо не можу заснуть.
Закінчилось.
Ніби все добре, дядько-хірург задоволений.
І знову ще декілька років жити дозволено
Без болю. Але у вічній, без виграшу боротьбі
За життя, що чомусь не підвладне тобі. |
