збудуй ми, Господи, окремий світ.
де буде тепло. де не буде страшно.
і я тоді молитимусь повік
біля вікна в моїй пісковій башті.
розлий ми море, Боже, щоб ніхто,
не міг те море сміхом осушити,
і я заплющу очі у метро,
і навіть з мережею буду жити.
залиш мені два простори для мрій,
гіперболічно вивернувши простір.
і я заквітчаною вирвуся з обійм,
і заберусь на чай до Тебе в гості. |
