Сиджу я собі на паркані,
Лузаю насіння самотньо,
Чекаю, що прийде кохання,
Засмокче в шалену безодню.
У пристрасті в палких обіймах
Заскоче мій пульс за сто двадцять.
І все, що верзлося у мріях,
Понюхати зможу й помацать.
Вже сонце сідає за хату,
І мамо вечерять гукають.
Поїм і пошвендяю спати,
Все брешуть, любові немає. |
