тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

09:59 wdr: Що, знову?
11:49 ляляндра: Воистину В...
04:01 Басаргин Сергей: Христос во...
13:13 Басаргин Сергей: https://ww...
23:32 Изготовитель: ---букоffс...


В Камментах

15:04 ляляндра к КоКон: Без названия
09:56 КоКон к КоКон: Без названия
11:14 Сплюшка к КоКон: Без названия
23:15 ляляндра к Фэри: ***
19:28 Изготовитель к Синяя Птица: ТО


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2017-10-27 13:05
От земля

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2016-05-27 09:48
От wdr


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
4 фев 2009 Саша Дохлый: Брат (18) +0.31 (14)    
3 фев 2009 Amadis D: П1 (18) +0.8 (15)    
3 фев 2009 sandal: И сны (16) +0.22 (21)    
-> 3 фев 2009 олейна: Послідня... (30) +0.88 (12)    
3 фев 2009 Chinasky: Фортепиано (32) +0.59 (20)    
3 фев 2009 mercurianka: Военная токсикология (58) (креатив удален) +1.43 (14)    
3 фев 2009 хочу быть трямом: !!! (19) +0.5 (13)    


КРЕО2009-02-03 : олейна : Послідня... версия для печати печать с комментами

Ірина ледь відкрила своїми ключами важкі двері свекрової квартири, протиснулася бочком сама, втягла за собою важелезні сумки. Завтра свято, і скупивши пів-базару, вона вирішила зробити невеликий гак, зайти і зробити йому сюрприз. Хай хоч раз попоїсть по-людськи – не все ж на пельменях сидіти!

Поки дід-родич, як вона його називає жартома, гуляє на службі, як раз можна впоратися. Бо ж у них там не святкування, а собачі весілля – звикли за старою доброю традицією гуляти День радянської армії “на всю”. З піснями й танцями, зміною страв і козоводством. Старий “спитий” колектив “шведських столів” не сприймає. Це знають всі...

“Час ще є. Зараз перепочину, - подумала Ірина, закривши очі й притулившись спиною до стіни, - Зроблю биточки, пюрешку, салатик. Можна сирників спекти – любить... Сяду, почекаю... А як прийде – попрошу кількасот гривень. Треба.”
Вона не розуміла, чому чоловік не хоче сам звернутися до батька. Гордість гордістю, та, маючи двох дітей, треба думати не тільки про свої амбіції... Ще й перед ким? Другий місяць у відпустці “за свій кошт”, халтурками не проживеш. Та нічого, дід щедрий, не злий. А як побачить накритий стіл – сам запропонує, скаже: “Ну, ти й потратилася! Вам самим мало. Скільки я тобі заборгував?” Отож бо... Молодець. Мужик!

Стягнувши чоботи, Ірина поставила їх на поличку й здивувалася: весь арсенал дідового взуття вдома... Шапка, дублянка – теж тут... То він ... вже? Чом же так тихо? Ні телек не гуде, ні на балконі молотком не бахкає... А може дід уже й ... тотго?... О , Господи!

- Родичу? – перелякана Ірина зазирнула до кімнати й вклякла.

Ледь прикритий простирадлом, голий дід звернувся калачиком й солодко спав на колінах у якоїсь пишнотілої дівулі. Ну, не так уже й дівулі – років за 30. Але теж – напівголої!

- Що тут?... – видихнула Ірина, відчуваючи як повзуть угору брови.

- Т-с-с-с... – замість відповіді піднесла палець до вуст незнайома і, вказавши очима на кухню, прошепотіла. –. Почекайте там. Вибачте, я зараз.

Обурена нахабством Ірина відкрила й закрила рота. Дивлячись, як обережно вибирається з-під діда-родича ця шльондра, мало не сплюнула. Але мовчки пройшла на кухню й упала на стілець. Аж тільки зараз вона відчула, що у на диво чистій кухні, не заваленій, як бувало, до стелі брудними тарілками, смачно пахне чимось м’ясним, наваристим, а ще...сирниками! А вона, ідіотка, перла сюди торби, старалася!... Щоб голодний не сидів! От гадство!

Від злості в неї звело щелепи. Щоб не закричати, Ірина забарабанила по столі пальцями. А в голові застрибали в ритм думки. Де це видано? Сьомий десяток розміняв, а що в голові? Де взялося на їхню голову це товстом’ясе розпатлане стерво? Ясно він – сивина в бороду, біс у ребро! На старості молодого м’ясця захотів, але вона! А чого треба їй? На що розраховує? Що вона собі думає? Що можна так, запросто окрутити старого, немічного діда, тягнути з нього грошики й затрахати до смерті? От сучка! А діти? А онуки? Якого біса, та ще в такі складні часи?! Тут копійки рахуєш, кінці з кінцями зводиш! Економиш на всьому! А вони...

- Вибачте, - навшпиньках прослизнула до кухні молодичка, на якій невдоволеним поглядом Ірина помітила новий пухнастий халатик. – Я прикрию двері, хай спить. Ви, мабуть, Ірина, невістка Максима Петровича? Рада знайомству, хоч воно в нас і... дивне. Ще раз вибачте, що я вас...

- Ірина Михайлівна, - жорстко поправила її та, стримуючи лють, від якої тремтів голос. – Дружина його старшого сина... Ви, до речі, здогадуєтеся, що у нього є два дорослі сини й онуки? Якісь зобов’язання? На що ви розраховуєте?

- Чому ви так? Я знаю. У нас нема таємниць. Він вами всіма дуже пишається, показував фото... Ой, ви ж про мене нічого не знаєте! Він вам, напевно, ще не казав?

-Звісно ні! Було б про кого. Ви - хто така?

Незнайома здригнулася від хльосткої інтонації й укотре почервоніла:
- Оля. Секретарка. Це дивно звучатиме, але ми... Ми любимо одне одного. Правда. Не знаю, як пояснити, але...

- Та що тут пояснювати? – знову гостро відрубала Ірина. – Літній чоловік захопився молодою жінкою. Начальник і секретарка... Типовий випадок. Але ви? Чим ви думаєте? Яки м місцем? Про таких як ви – кіно знімають! Не ви перша хочете обікрасти чужу сім’ю, як послідя... послідня б...

Слово не злетіло, повисло натяком у повітрі. Ольга глипнула, опустила голову і присіла навпочіпки. Вона не відповідала, дивилась у підлогу перед себе так довго, що Ірина роздратувалася остаточно..

- Що мовчиш? – не витримала вона. – Я тебе питаю?

- Нічого. Що казати? Ви праві, це так... банально. І виглядає – якось не дуже. Можна казати багато, та хіба ви станете мене слухати?

-Слухай, ти!..

- Тихше, будь-ласка. – Ольга гірко усміхнулася такому несподіваному переходу на “ти”, підвелася й перевірила, чи щільно прикриті двері. – Давайте все з’ясуємо. Ви боїтеся, що я на щось претендую? Ви...

-Хвойда!

- Нащо так? Мені нічого не треба. Навіть якщо ми схочемо з ним одружитися, я підпишу...

- Ах ви ще й одружитися схочете?! О-он воно що-о-о... Ану забирайся геть! Тобі тут, любонько, нічого не перепаде. Ані ко-пі-єч-ки!

-Боже, та що ж ви...
- Геть! – Ірина ладна була кричати від образи, але у горлі перехопило, наче стала якась заслінка, голос зривався на лютий хрипкий шепіт, від якого на очі набігали сльози. – Геть!

- Дарма ви... так, - стенула плечами Ольга і стала розв’язувати пояс халатика. – Дарма. Я вже йду, заспокойтеся. Тільки прошу, не кажіть йому, що ми зустрічалися з вами. І не сваріться з ним, заради Бога. Йому хвилюватися...

-От іще! Буде мене вчити кожна послідня...

- Послідня? – Ольга обернулася уже від дверей з усмішкою, в голосі не було образи, сама гіркота. – Я, Ірочко, не послідня блядь, я - остання його любов. Розумієте? Є – перша. А я – остання. І ми – щасливі. На все добре.

- От сучка, - видихнула майже безгучно їй вслід Ірина.
Ледве дочекавшись, поки коханка свекра вийде, вона зачинила за нею двері на всі замки й клямочки, немов боялася, що та раптом повернеться. Потім тихенько зазирнула до кімнати - свекор рівно дихав і так само міцно спав. Сиве волосся скуйовдилося й по-хлоп’ячому стирчало навсібіч. У зморшках обличчя губилася щаслива усмішка. Що та молодичка в ньому найшла? Гроші?..

Да-а, от колись, пригадується, коли Ірина виходила заміж, він був мужчина показний – стрункий, глузливий, кучерявий. Одразу видно – ходок. Гуляв! Як тільки вони зі свекрухою жили, царство їй небесне? Хороша жінка, симпатична, хазяйновита.... У кого тільки сини вдалися такі, такі... ніякі?... От навіть зараз...

Ірині раптом перехотілося з’ясовувати стосунки. Хай розбираються самі. Вона зібралася йти додому – і раптом згадала про гроші. Ні, треба дочекатися, поки прокинеться. Треба. Скаже... Нічого вона йому не скаже, зробить вигляд, що нічого і нікого тут не було. Прийшла як завжди і сіла чекати, поки прокинеться. Захоче говорити – хай каже сам... Що хоче- хай те й каже...

Вона знову скинула верхній одяг і пройшла на кухню. От життя... Вона ж іще не стара жінка, маленька струнка. Як кажуть, малий собака – все життя цуцик. То що ж це у неї за таке безпросвітне життя? Інші ж люди якось живуть... інакше? Хоч би оці, приміром...

Стало так шкода себе, так шкода!... До сліз... Як там сказала ота хвеська? “Я – не послідня блядь, я - остання любов”. Гордо так сказала... Аж заздрісно... А хіба так... буває?

Січень, 2009


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.88
Проголосовавших: 12

! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

олейна пишет:

Пора прощаться
Білі ведмеді
питання до них та до нас
Я не знаю...
Пишеться (денникове)
не лучшие стихи не от хорошей жизни
війна і мир
Та правота
2
щось щезне
невыносимая легкость бытия (с)
черепаховое
як мені бути
НАВІД-ЛІТ
не поріжся без мене
повертатися
мурашине щастя
Бачити, знати, вірити
Дід Федір (все)
Спільні хвилини
КОРОЛЕВСКИЙ СУД
 
... и еще 183 (!!!) креативов ...



олейна отстаивает:

усталая песенка
іхтіандрості
Kravdiy, прости или Спецом для продавщицы индульгенций
Минимально-довольнаЯ (песня)
внутренние процессы
прокламация
фтопке
опус №
незалік
Шютка ли сказать
С пляжа Боливуд
лирика-уёгурты
противоречия
журлива ретроманія
крайзерова соната
утренняя готовность №1
Чего я хочу или Что я могу
Взаємодія – процес взаємний
бисерок
(три зірочки)
ВЕСЕЛАЯ ЖЕНСКАЯ ПЕСЕНКА
 
... и еще 1 отстоев ...




КОММЕНТАРИИ


 Chinasky  1   (151470)     2009-02-03 12:58
Вдома почитаю.

 олейна  2   (151472)     2009-02-03 13:00
Chinasky 151470
заявка принята :)

 Чайка  3   (151489)     2009-02-03 13:22
Ну это... Хочется тебе всех себе представить...изнутри... Конечно, это не всегда так, как ты себе придумываешь, но получается здорово.
Как у нас сейчас модно говорить: мастер класс:))), хоть и немного...ээээ...не могу слова придумать...свысока? - нет...ну, короче говоря, своеобразно

 олейна  4   (151491)     2009-02-03 13:25
не свысока,а старомодно и рэтроградно :)

 loffofora  5   (151521)     2009-02-03 14:43
151470 ага, давай їбош...))


Багато ну піздец слів які мене бісять (не в образу, це просто мій галицький говір певне нервується) биточки... відбивні. то в рос. від "бить" а в нас відбивати мясо - відбивна.
телек це шо? нік Івасика телесика. пиши тоді -тєлік....

О рішаррр, милує око яка щедра мова, молочага - Стерво , хвойдо, Шльондра. а ше є Курва, Монтелепа, Дрантє а Хвеська то більше до язиката, тобто балакуча, хоча хз.
навсебіч.

гарно мені сподобалось, без перегину палки з настроєм, і з кінцем -додумкою читача.
+ 1.3.


 loffofora  6   (151525)     2009-02-03 14:47
думаю Іру попустить як вона взнає про квартиру 3х кімнатну Курвеги..)))) в монте карло)))

 олейна  7   (151532)     2009-02-03 15:11
Кактусеня, я пишу тою мовою,яку знаю і яку чую. Я - східнячка,слободянка. І крапка. Я ж тобі не закидаю западянські словенята - бо то твоя мова, мова твоїх героїв і людей, що тебе оточують. Я - за життєву правду.
Те саме, Хемінгуея не можна примусити писати староанглійською, бо, попри мову, він був є і лишиться америкос
отаке :)

 Мне впадло было писать мое имя  8   (151534)     2009-02-03 15:14
Дорогенька, пора вже йти друкуватися у більш серйозні видання. Читається нальоту із захопленням і задоволенням.

 олейна  9   (151549)     2009-02-03 15:27
тепловоз - найвдячніший :) тут я цікавлютих, хто цікавий мені. Там- нікого :)
шановне 151534

 Danna  10   (151560)     2009-02-03 15:44
класно. я горджуся, що знайома з тобою!

 loffofora  11   (151566)     2009-02-03 15:53
я кажу свою думку, я ж написав

в любому випадку збоченець і навсебіч пишеться чере Е хоть звідки б Українець не був
діалектика і русизми то 2 різні речі Олейно.
а кактусьонок мені подабається))) дякі
а ти Яка Олейна рафінована чи нє?

 олейна  12   (151568)     2009-02-03 15:56
---Danna 151560
навзаєм :)

 Danna  13   (151570)     2009-02-03 15:59
давно не зходила. а тут.... стільки всього.....цікавого..... кльово знову бути тут.)

 олейна  14   (151571)     2009-02-03 15:59
---loffofora 151566
та хоч яка, а за словником за ред. В.Яременка 2008 року - навсІбіч
цілую:*

 loffofora  15   (151573)     2009-02-03 16:08
нічого собі.. то ти якомусь бля лоху більше довіряєш чим мені))) впевнений шо Європа в нього Европа.
ну нічьо нічьо)) а куда цьом, в щічку? чи в чоло, по материнськи так?

 олейна  16   (151578)     2009-02-03 16:22
---loffofora 151573
контрольний - в потилицю

А Яременко - цілком цивільний тип, не скрипниківець,у нього Європа як у людей

 Ветер  17   (151624)     2009-02-03 22:18
+2 спасбо
Ну тут ведь очень приличная...даже очень-очень приличная штуковина написалась... а там боян, хорошо что не твой. Я до последнего момента не знал чем все закончиться...

 Amadis D  18   (151625)     2009-02-03 22:26
Ой, добре! + безперечно чудово

 Ночной сыщик  19   (151630)     2009-02-03 22:59
говно

 Bief  20   (151641)     2009-02-03 23:24
молодець, Оленка, аж морозцем пробрало, життєво й гонорово)

 didakakiyfdrvch  21   (151652)     2009-02-04 00:03
Ой, эта ира такая Сука, просто удивляюсь, вот дрянь такая, лезет, плин, не в своё дело, нет, её, конечно, можно пон...........................................

 олейна  22   (151685)     2009-02-04 08:23
---Bief 151641
рада такой оценке спсб:)

 олейна  23   (151686)     2009-02-04 08:24
---Ночной сыщик 151630
и снова подтирайтесь

 олейна  24   (151687)     2009-02-04 08:25
---didakakiyfdrvch 151652
не гони:)

 mercurianka  25   (151747)     2009-02-04 12:34
Супер
Отношение к Ирине менялось с каждым абзацем, - от сочувствия к симпатии, потом к ненависти.
Мастрески провела по тексту, браво )))
+2

 олейна  26   (151755)     2009-02-04 13:06
---mercurianka 151747

честно, мне так и хотелось, чтобы она от обывательского быдлёжа съехала к в общем-то все понимающей бабе с "просто жысть такая"

спсб за коммент :)

 олейна  27   (151836)     2009-02-04 20:30
---Chinasky 151470
ну и хде обещаный коммент???

 олейна  28   (152295)     2009-02-07 17:07
не знала, что Петро Симоненко это читал :))))

 ДЭФ  29   (185110)     2009-09-22 00:01
Как всегда хорошо. +1

 олейна  30   (185118)     2009-09-22 08:09
---ДЭФ 29
спсб, малознакомй мне ДЭФ



НУ ЧТО?

Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям


ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM