БЕЗ СНІГУ
Вії засніжених віт
пухом не облітають.
Мжичка, прозора мить.
Вітер сльоту ковтає.
Чорним пучкам гілок
Холодно до нестями
Пуп’янками сорок
Квітнуть вони над нами
Стогону віт не чуть
Під гайворонням ситим.
Тихим зіркам несуть
Сум свій несамовитий.
СОН ПРО ТЕ, ЯК ВИМКНУЛИ ОПАЛЕННЯ
Якась родзинка у пухкому пудингу,
Якась висока птаха понад хмарами, -
Іду сама вночі в снігу загублена
І тану ізсередини від жару.
Пашіть обличчя, стугонить у скронях.
У темряви і холоду в полоні...
Не чути серця – тільки пальці й ступні.
Мій дім в степу сховався, неприступний.
От наче був – і гулькнув до нори
За правил невідомої ігри.
Я в ньому певна, і тому – шукаю
Між кучугурів німоти блукаю...
Вже плутаю сліди свої і вітру.
Все кутають у снігу мертву хустку.
Зима підступна, обережна, хитра
Мене круг пальця водить, манить пустка.
У спину – морок, перед мене – біло...
Я уві сні від холоду згоріла.
зима, 2009
БЕЗ СНІГУ
Вії засніжених віт
пухом не облітають.
Мжичка, прозора мить.
Вітер сльоту ковтає.
Чорним пучкам гілок
Холодно до нестями
Пуп’янками сорок
Квітнуть вони над нами
Стогону віт не чуть
Під гайворонням ситим.
Тихим зіркам несуть
Сум свій несамовитий. |
