Затулені шпарки душі,
зачинено вікна серця
відкинула біль… назавжди...
на ньому я граю скерцо
ха! – перестрибую легко зраду
ах! – не спиняюся перед любов»ю
не потрібні мені вже поради,
я на все плюю тепер - кров»ю!
кров»ю маленького серця,
кров»ю знівечених слів,
розгублених в дикому герці...
та ран суті він - не змінив
Затулені шпарки душі,
Зачинено вікна серця,
Відкинула біль… чи назавжди?
А може, не треба це скерцо?.... |