коли річ варта похвали - її багато не буває. Ясно , моя думка може бути суб"єктивною, але ти саме цими чотирма рядочками заінтригувала так, що я мусила перечитати все твоє. Повір мені, як звичайному читачеві: це - хороші речі. вони - варті уваги. не лиш тепловозівської. іще одне. я ніколи не пишу хвалебні станси , якщо мені не подобається вірш, я - мовчу. а тут - не можна мовчати. спасибі за хороші твори. а те, що вони просякнуті драматизмом - не біда, це - твій драматизм, не схожий на будь-який інший. удачі тобі й натхнення!
спасибі ще раз, Дан.
дуже важливо відчувати внутрішню єдність, особливо з кимось, перед ким в одному чи двадцяти рядках кожен з нас, вирішуючи винести свої творива на люди, оголює часточку своєї душі, емоцій, які закарбовуються у своїй непідробленості саме в мить, коли рядки лягають на папір, а почуття (відчуття) набувають форми й забарвлення, одягаючись в звуки...
:)
спасибі ще раз, Дан.
дуже важливо відчувати внутрішню єдність, особливо з кимось, перед ким в одному чи двадцяти рядках кожен з нас, вирішуючи винести свої творива на люди, оголює часточку своєї душі, емоцій, які закарбовуються у своїй непідробленості саме в мить, коли рядки лягають на папір, а почуття (відчуття) набувають форми й забарвлення, одягаючись в звуки...
:)