Застиглий світ в свічаді пише зиму,
і пера, пера сиплються з небес…
Чигає чагарник: а що тепера?
Все зашкарубне, як кора берез?
Гілки вгорі кричать: Допоки кривда?
Долоня чорна тре долоню чорну!..
Так сухо, зимно, лунко, наче привиди
мандрують кольори у свій неспокій -
на ожеледь…
на ожеледь …
на ожеледь…
Що хочеш, світе? Чому ти завмерлий?
О Боже мій,
о Боже мій,
о Боже мій,..
Ніхто не смертний, та чи світ–
безсмертний? |