я чую тебе крізь літери, я бачу тебе у звуках.
прогризти б маленькі дірочки у серці блакитного неба.
у тиші - скажений вихор, у стукоті крапель - розлука.
ти поруч, і кілометрам нічого більше не треба.
ти поруч, і кілобайтам нема чого більше нести,
збирати гриби інформації, ходити по неї у ліс.
по тілі моєму мурашки ідуть і вгризаються вперто
у серце,що чує овації, у тебе ховаючи ніс.
ти поруч, і кілограми пухкого і білого снігу
спадають тобі на плечі, вкривають твоє чоло.
у мороку невагомості міцнішає й товщає крига,
щоб легше в щілини памяті тобі прослизнути було.
листи непомітно очікують, твій голос стискають і подихи.
я мушу тебе лишити десь тут, на задвірках вітру,
я мушу летіти поруч, щоб час мусив швидше проходити.
щоб бачити тебе в звуках, і чути тебе у літерах. |
