Я пригадую, вірніше можу пригадати те відчуття, згадати на рівні сприйняття свідомості, як в дитинстві я ловив цвіркунів. Ми їх тоді називали «кузнєчікі», внаслідок впливу перегляду радянських мультфільмів.
Відчуття дитинства, саме переживання того відчуття, усвідомлення його знову, його повернення бодай на мить, хвилинку – схоже на відчуття яке можна порівняти зі словом «щастя», але незбагненне своєю дивною рівністю і якимось, здавалось, неосяжним спокоєм, безтурботністю. Бо що ж нас тоді турбувало в 3-5-ти річному віці, напевне саме суть цього світу, його колір, його дотики, смаки, запахи і його звуки. Це відчуття можна зрівняти з наркотичними переживаннями або з результатами серйозних медитативних практик, але з рештою я не про те… А може? Бог його знає...
І хоча все рідше (але ще буває) і рідше я можу в окремий проміжок часу, в конкретну пору року, в якийсь сталий момент відчути запах який відтворює цілі картини давно забутого, з звуком то трапляється взагалі крайнє рідко…
Так от, уявіть собі зарінок в селі в літню пору - природа буянить… Матінка- природа дає тобі можливість вдихати аромати польових квітів і свіжого сіна, торкатись (пам’ятаю що на дотик кузнєчикі мене менш вразили ніж тритони яких ми з бахурами ловили в калабані…) і чути, слухати як звідусіль лунають звуки. То не була стіна звуку, що валить через динамік - а різний, але разом з тим і однаковий, дуже насичений відголосками звук, секс цвіркунів, оркестр трав разом з її пасажирами і з шепотом вітру.
То, мабуть, була моя перша медитація. Медитація посеред літнього поля з ідеальним сприйняттям ясності того, що навколо мене відбувалось. А відбувалось те, що цей концерт природи я відчував не вухами а тілом, головою, внутрішніми органами і коли закривав очі то перелітав десь далеко за гірські хребти. То був і перший мій транс. То були ковтки знань сирої істини… Сирої тому що далі йшли раціональні пояснення любого, що б не траплялось в твоєму житті…
Чи помічали ви колись розмовляючи з співбесідником, що Вас беруть сумніви в тому що це, чи то, дійсно так або що його слова, співбесідника, не зовсім відповідають дійсності? Що дещо насторожує або навпаки відкриває щирість та безпечність вашого стану душі?
Звичайно так! Відчували! Але не звернувши особливої уваги на те, робили бажане чи буденне хоч у вас і були деякі вагання чи думки з приводу дивних дотиків Господа... А потім обґрунтовуючи це своїм божим даром чи дипломом психолога думали: «бля, я ж так і знав, в мене ж чуйка була».
Так от, ті вагання чи відчуття - то нитки звуку які непомітні в повітрі, є гнаними вітрами і проігноровані чи то навпаки зігріті сонцем. То Дао чи Святий дух облизує вас.
Слідкуйте за інтонацією своїх слів котрі складаються з букв. Букви - з звуків. Звуки з призвуків а призвуки з тих ниток…
І Ви обов’язково навчитесь вислуховувати кожне створіння, вловлювати, всмоктувати та відчувати любов... Бо дурного то робота її зрозуміти...
Але любов неосяжну - без рамок…
ОМ МАНІ ПАДМЕ ХУМ… |
