тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

06:57 00923007101027: Hi Allo...
10:09 Bief: В Медузки ...
20:48 Chinasky: ---pliker ...
09:41 wdr: ---Chinask...
16:49 pliker: ---Chinask...


В Камментах

01:12 Chinasky к Chinasky: Інколи
23:28 Gurgen к Юрий Тубольцев: Парадоксальные ...
14:14 Сплюшка к Chinasky: Інколи
23:54 Казлец к Чайка: Медведица
00:56 Chinasky к Chinasky: МаНтРа


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2023-06-02 08:30
От Ооо

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2019-09-30 15:38
От Шкалабалав


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
27 дек 2008 Chinasky: Вечер (31) +0.08 (10)    
26 дек 2008 Ivan Kulinski: відпочиньте, веселі гульвіси, відпочиньт... (6) ... (3)    
26 дек 2008 Абрам Хоррор: Іно і Пол (Brian і McCartney) (13) ... (2)    
-> 26 дек 2008 олейна: КАРТИНИ НЕВІДОМОГО МАЙСТРА (10) ... (5)    
26 дек 2008 Юра Некурин: Детям умирающих ПГТ (16) +0.63 (8)    
25 дек 2008 * Саша Дохлый: телеграмма (32) +1.4 (46)    
25 дек 2008 хочу быть трямом: Слабость в сочетании (25)(12)    


КРЕО2008-12-26 : олейна : КАРТИНИ НЕВІДОМОГО МАЙСТРА версия для печати печать с комментами

Цим випадком не зацікавився жоден журналіст – надто типовий. Чим тут цікавитися? тим, що у селі Брилівка Херсонської області в ніч з 14 на 15 жовтня п’ятдесятилітній чоловік у нетверезому стані палив у ліжку і заснув? Тим , що від недопалка згорілася постіль, учадів і загинув господар, а потім на додачу згорів разом з флігелем та прибудованим гаражем? Цікавитися нічим. Все ясно. Банально. По зведеннях МНС таких випадків – по 5-10 щотижня. Вони не прикрасять шапльти газет, не полоскочуть нерви міщанину.

Та нам прийшлося їхати, відзняти місце події, зібрати інформацію. Про загиблого знаємо, що був на інвалідності, до пенсії підробляв майструванням, дрібною роботою, за яку з ним часто-густо розплачувалися горілкою. Від такої платні він не відмовлявся, але ноги відмовлялися служити такому господарю – вже й тверезий мусив ходити з палкою. Непутящий, як то кажуть, чоловік.

Непутящий? Чому ж тоді сусіди, побачивши вночі пожежу, не тільки одразу кинулися рятувати, а навіть спорядили одного - помчав велосипедом викликати пожежних аж з міста. Бо не зміг додзвонитися – погане покриття у селі Брилівка. Тож не такий уже пропащий був померлий? А яким він був?
Спитати нема в кого – порожня вулиця. Найближчі сусіди з дорученнями роз’їхалися – допомагають готувати похорон. Аж тут на подвір’ї з’являється немолода жінка. Виявляється, рідна сестра загиблого. Зав’язується розмова.
- Розкажіть про вашого брата. Чим займався? – питаю.
- Займався? Та нічим! П’янкою! Я їх, дружків його, розгоню, розгоню, а вони – знову...– з гіркотою каже Віра Миколаївна, і несподівано починає з ніжністю згадувати. – Він такий був, такий!... Ви не знаєте! Оце все, що ви бачите – сам намалював! Тут ніхто так не малює... І на воротах, і там он на стіні. А в хаті...

Виявляється, що Микола Миколайович ще в дитинстві втратив око. Але пристрасть до малювання і гострота душевного зору не залишили його. Щось у ньому, попри фізичну ваду, було таке, що одружився він із красивою жінкою села Надією. Виросли крила від любові – усе робив, за все хапався, все в руках ладналося. Та коли спільній донечці було близько 2х років, дружина померла. Скінчилася для чоловіка біла смуга у житті, почалася чорна. Скуштував горілку - і попливли дні від випивки до похмілля.

- Він, знаєте, все Надіни, портрети малював. – продовжує, витираючи сльози, сестра. - І фарбами, і олівцем. Мати наша, ще як жива була, вона торік вмерла, від нього її фотографії ховала. А він знайде, сяде і знову перемальовує – і так, і так. В хаті тими портретами все позавішано! До останнього її малював... Дуже любив...
- А де його дочка? – запитую я.
- Ми її визвали, сьогодні приїде. А так - вона з чоловіком у Кіровограді... – на хвильку Віра Миколаївна замислюється і знову починає плакати. – Вони ж його на зиму забрати до себе хотіли. Уже приїхали, речі його спакували – все, що йому треба буде. Думали, зиму перебуде, а там, може й залишиться зовсім. На тому тижні уже б у Кіровограді був. А тепер... Одна головешка від нього лишилася...

Відповідаючи на ніким не задане питання додає:
- Ви не думайте, дочка його любила. Була б, давно його забрала. Та у них там теж – не мед. У свекрові – рак горла. Як їх, двох таких, в одну хату? Важко! Але ж вирішила забрати батька. Приїхала, глянула, який він тут. Правда, я щодня до нього приходила: прибрати, випрати, щось помогти. Та він не хотів – казав, все собі сам може зробити. Супи варив... Він би там не пив. Він би точно там не пив, я знаю.
Жінка раптом дивиться на мене пильно і ніби бачить вперше. На обличчі написано: чого це я з чужою людиною розбалакалась? Вона відходить від мене і йде, попрощавшись:
- Все, мені нема коли. До побачення. Ще в дворі прибрати - люди прийдуть. І пироги треба – пом’янути. Знімайте, що ви там хотіли, на камеру і йдіть.

Стоїмо посеред двору. Ще куриться прозорим димом купа спеченої у пожежі картоплі. З обгорілих воріт гаража дивиться на мене пильним золотавим оком намальований померлим господарем вінценосний журавель. На хвіртці – квітнуть написані ним же хризантеми. На стіні прибудови – букет лілей і тюльпанів. На воротах у двір під намальованими березами сторожко чатують золоту осінь благородні олені. В хаті крізь вікна рясніють на стінах портрети коханої дружини.
Тут і там по селу зачіпаєшся поглядом на його малюнки, про які через кілька років мало хто згадає. Такий великий дар... Така безглузда смерть... Така надзвичайна доля... Неждано-негадано замість рядового виїзду на місце події потрапляєш у вир чужого життя.

Все зроблено, все відзнято. Повертаємось до Херсону. Проїжджаючи повз річку Інгулець бачимо: лебеді, летючи на зимівлю, зробили зупинку. Ловлю себе на думці: як би цих лебедів, які паруються лише один раз і назавжди, зміг намалювати Микола Миколайович! Напевно б намалював, якби побачив. Яка прекрасна була б та картина нікому невідомого майстра. Людини, що жила, любила, творила і тільки своєї долі створити як слід не змогла. Знищила саму себе і свій дар у такий страшний спосіб.


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: . . .
Проголосовавших: 5

! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

олейна пишет:

Пора прощаться
Білі ведмеді
питання до них та до нас
Я не знаю...
Пишеться (денникове)
не лучшие стихи не от хорошей жизни
війна і мир
Та правота
2
щось щезне
невыносимая легкость бытия (с)
черепаховое
як мені бути
НАВІД-ЛІТ
не поріжся без мене
повертатися
мурашине щастя
Бачити, знати, вірити
Дід Федір (все)
Спільні хвилини
КОРОЛЕВСКИЙ СУД
 
... и еще 183 (!!!) креативов ...



олейна отстаивает:

усталая песенка
іхтіандрості
Kravdiy, прости или Спецом для продавщицы индульгенций
Минимально-довольнаЯ (песня)
внутренние процессы
прокламация
фтопке
опус №
незалік
Шютка ли сказать
С пляжа Боливуд
лирика-уёгурты
противоречия
журлива ретроманія
крайзерова соната
утренняя готовность №1
Чего я хочу или Что я могу
Взаємодія – процес взаємний
бисерок
(три зірочки)
ВЕСЕЛАЯ ЖЕНСКАЯ ПЕСЕНКА
 
... и еще 1 отстоев ...




КОММЕНТАРИИ


 олейна  1   (148442)     2008-12-26 14:29
Жану Маре- вторая серия про мужескую долю нелегкую :(
:)
стаття

 олейна  2   (148443)     2008-12-26 14:34
Кста, обещаю чорнуху более не писать
П карйней мере пстараюся

 loffofora  3   (148446)     2008-12-26 15:22
Знищила саму себе і свій дар у такий страшний спосіб.
Але ж і доля приклала руку...

Так є, з замкнутого кола шлях один - нагору...

 Jean Mare  4   (148467)     2008-12-26 17:29
А-а-а-а... Читаю, понимаю, что щас напишу - фтарая серия... Сотрю в каммент - опиздал :))))). Не , отлично, супер просто, но ты не только с чернухой завязывай. Публицистический взгляд на жизнь - как ядовитый плющ - пропитывает все чувства, эмоции, после него жить херово. перечитал пару твоих старых вещей, поднял себе настроение. Но в целом написано хорошо +1.2.

 Ivan Kulinski  5   (148471)     2008-12-26 17:42
людино...

 Та, что на ушко шептала  6   (148572)     2008-12-29 08:26
Что дано при рождении, то дано.Кому-то больше, кому-то меньше. А построить свою жизнь - самая тяжелая задача. Как всегда, заставляешь задуматься.

 олейна  7   (148582)     2008-12-29 11:56
Жанушко, лапушко я редко пишу публицистику для себя -не люблю разъяснителобно-плакатные жанры. Просто поделилась журнальной статьей.

Ушко-шептушка, знаешь, я видела его картины - он гениальный мужик был, суперская графика и примитив-живопись

 Та, что на ушко шептала  8   (148585)     2008-12-29 13:48
Да никто и не спорит, Алёнка, грустно все это.

 Чайка  9   (148702)     2009-01-03 01:39
Хорошее... Спасибо...
Пиши такое, зачем такое не писать?! Это у тебя лучше всего получается. Остатки души пошевелить. Напомнить нам, что мы ещё не совсем умерли, кто ж если не ты? Люблю такую (хотела сказать Малярушу)...ээээ...

 олейна  10   (148720)     2009-01-03 15:31
Дякую :)))
рада тебе бачити



НУ ЧТО?


Сегодня пятница! В пятницу разрешено писать каменты анонимусам!

имя: Вы не авторизованы
текст:
кнопка: (или CTRL+Enter)
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM