| 2008-12-24 : Ivan Kulinski :
як довго квітне любов? (Переклад з Буковскі) |  |
коли чоловіки відчиняють двері і виходять у дощ
о третій ночі –
вони наче мавпи, що намагаються позбутися лайна.
тепер навіть жмури хочуть себе вбити.
хтось багатший за тебе
встановлює кулемет на своєму даху
випробовуючи на тобі оптику, коли порпаєшся у смітнику.
кажу: привіт, каміння, зігріте сонцем.
як довго квітне любов?
тобі розкажуть, як королева вдяглася до опери
і хто виграв дванадцять бейсбольних матчів,
коли біль верещить у твоїх гнилих кістках,
коли твоє серце лежить поруч з дохлою хвойдою
на ганку найбруднішого будинку розпусти.
кажу: куди щезають великі мрії?
привіт камінцям у моїх взувачках.
я можу купити гвинтівку всього за десять доларів.
я можу купити зібрання творів Карла Маркса
або хлібину, підточену мурахами.
і коли я дрихнутиму на дорозі до Монтерею,
мене сплутають з удавом.
кажу: ти можеш трахнути мою дівку,
але лиши мені трохи моєї випивки.
скульптури увічнюють доблесть майорів, генералів, комендантів.
коли океан сповнений курортниками, що прагнуть врятувати свої гівняні душі,
втікаючи з готельних кімнат, де сум’яття, збоченство, заліплені роти.
коли метелик, наче доларова монета, пролітає між пальцями непоміченим.
кажу: чи добре золочено пастку?
чи нерозведений вогонь?
наскільки довга ця ніч?
чоловіки вистрибують з вікон,
летять з веж, мостів
сторчака –
крізь небеса, крізь струни бажання.
коли монашки спалюють свої кістки, жебраючи на вулицях.
лобкова кістка, променева кістка, клиноподібна кістка –
скільки у нас їх є?
кажу: куди я зникаю, коли вечорами холодно?
куди поділося тепле сонце у червні?
де ікра? де відданий собака? що таке Аріель? де світло?
де жінка, що принесла б мені його?
де золота рибка, що могла б чарувати?
де пекар у чистому білому ковпаку? де сніговик?
у якому я пеклі?
сиджу в тісній кімнатці і пишу про смуток.
мої думки гуляють кухнями Альбукерка
поміж баків, погнутих, немов музейні експонати.
вони гуляють поруч з форелями
і розсипаними крихтами вівсяних пластівців.
найчудовіший світ – знизу.
знизу диваки все ще насвистують «Діксі».
кажу: відчуй горе, як ерекцію.
забудь про самовпевненість.
побач ніжність у нерозсудливій темені сигаретного попелу.
вперед, вперед, вперед!
смійся, шуткуй, кермуй розвалюхою 66 року,
і поцілуй мене в дупу!
сказав.
Оригінал тут:
< a target=_blank href=http://bukowski.net/vault/display_man.php?show=poem1968-03-20-how_long_does_love_stay_green.jpg&inbook=[publication%20unknown/unpublished]www.bukowski.net>http://bukowski.net/vault/display_man.php?show=poem1968-03-20-how_long_does_love_stay_green.jpg&inbook=[publication%20unknown/unpublished]www.bukowski.net |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
Средняя оценка крео:
Проголосовавших: 4
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
