Н а ш а п о р а з к а
Ти програв свою велику битву
Битву поміж мною і тобою
Ти програв її ще до початку
Кожне наступне слово, вчинок,жест,
лише затверджували й підкреслювали
обопільну велику поразку
двох маленьких людей
Та для тебе –
вона перемога, якою ти можеш пишатися
Бо ж ти не бився зі мною, ні:
ти для мене
перемагав себе і перевершував –
і переміг, і перевершив,
і став погордливо на п’єдесталі,
Не спитавши мене,
чи мені оце – треба.
Тож вітаю, герою: ти на щиті.
Що я кажу?
Що я можу знати?
Нічого, любий, нічого –
Якісь жіночі дрібниці,
Щось на кшталт:
- мені треба було вірити,
а не дивувати мене;
- мене було слід любити,
а не доводити собі власну всемогутність,
ламаючи своє й моє самолюбство;
- треба було думати про нас,
а не про себе (суб’єкт ) і мене (об’єкт).
Як бачиш, пусте, пусте…
Як бачиш, битва - за визначенням-
Мала бути програна:
Бо тільки програвши собі-
Перемагаєш себе.
Тим більше,
попри ставлення та участь,
жінка – не найгідніша нагорода
для таких великих переможців.
Бо та,
що не оцінила твої намагання
і не дала –
Дура… й богиня!
На неї можна молитися,
за неї можна вмирати!
Бо та,
Що оцінила й віддалася,
Напевно ж дура… й шалава.
І битви була не варта. |
