кажуть, що сльози очищують, певно
з такими калюжами стати святою
ніщо не завадить, ніщо не даремно,
серйозно займатись безглуздою грою.
збиратись думками, й збирати манатки,
тікати від світу, від себе, в свободу,
кричати до неба не маючи й гадки,
чи мають з тобою за хмарами згоду.
сидіти вночі, і колотися кригою,
і дрейфити жити, чи-то дрейфувати,
до самого моря, сидіти і скиглити,
виймати із серця шматочки гранати.
гранатові кісточки смачно чавити,
й дивитись, як соком всоталися спогади,
у подушку снами тугими сповиту,
і вже не пускають, впириючись рогами
у стіни звязків і нелічених відстаней
подовжених вдовж, поперечно скорочених.
з яких можна впасти, якщо не розбігтися,
з яких не злетіти, якщо навіть хочеться.
і так вже не довго у відзнак отримати
розщеплення себе на два, Й розпорошитись
у звуках пронизливих. й хвилею линути
згубивши в очищенні сліз найдорожче. |
