Зникають примари
Мого сьогодення
У вогнищі серпня,
Жаркому багатті,
Що полум'ям лиже
Зірок неосяжність...
Далеко-далеко
Думки відлітають
Ј тануть у небі,
Де вітер гуляє
Цілуючи гори,
Близькі, мерехтливі,
Примарливі в ночі,
Що світ обійняли
Навколо величчю.
Усе відступає...
Та є щось нетлінне
В моєму коханні... |