| ...хіба це досі залишається для тебе таємницею?А я вважала,що ти використовуєш це знання заради власної гри...У такому разі я ще маю шанс на порятунок.Порятунок від твого шарму, скаженої пристрасті, неконтрольованого бажання та власної вразливості...Вважала себе сильною, в міру стриманою та досить розсудливою, але якось поступово віднайшла прогалини у напівчоловічому характері: у бажанні бути найкращою, у власній гідності, у діагнозі "відмінниця"...Деякі вчинки стали здаватись аморальними, хоча раніше навіть не замислювалась над цим. ...рівень самовдосконалення- зависокий, адже це дійсно важко відповідати тому іделу, що має бути поруч із тобою. ...ніколи б не промовчала...Тільки не зараз.Кожна дурниця,недоречність, що вилітає з вуст, вже є неприпустимою,адже робить мене не вартою тебе, - найчоловічнішого чоловіка, що мені траплявся. Може в мене з'явились проблеми із самооцінкою, але іноді відчуваю себе не гідною такої недосконалої досконалості. Боже, як же це банально звучить, знаю, проте ...ти...ти-моя найбільша слабкість. І я, досі самозакохана сволота, радію, що є слабкою... На диво, ця вразливість пробуджує жіночність у моєму зіпсованому занадтою самостійністю мисленні (самій не віриться!) ,а ще робить мене одночасно нещасною і щасливою. Мені справді байдуже, поповниш ти мій список розчарувань чи ні: подумки доторкаюсь до твого обличчя і...-дурнувата посмішка відмовляється зникати. Не бачу продовження, бо й не хочу замислюватись над тим,що на мене чекає. Нехай це краще залишається таємницею.А ще не маю на меті володіти тобою, бо ти подобаєшся мені вільним! Я - стовідсотково закохана дурепа і радію від цього. Мій мозок у тому місці, що відповідає за кохання (адже щось таке є, правда?) досі був незайманим.Та я рада,що втратила цю умовну цноту із тим, що безперечно є найкращим - із містером досконалість. |
