Заблукати у старих київських вуличках... - пише вона. Як? - перша думка. Як можна блукати у Києві? І я задумуюся: мо, зі мною щось не так? Як би все-таки примудритися - і заблукати?! Шіт! Потрібно випити, щоб притупити цю кінчену гостру холодну логіку в моїй башці.
Вона питає, чи є в моїй творчості щось просто позитивне. Я думаю. Думаю. Немає. У мене немає нічого просто позитивного. Я поморочений ублюдок, якщо хочете. В писанині, звісно. В житті я просто довбойоб.
- Ким ти себе бачиш через п*ять років? - питає мене чепурний менеджер на співбесіді.
- Менеджером відділу...
- Через п*ять років? А чому не через два?! От я прийшов на, ее, подібну твоїй посаду два роки тому.
І він починає розказувати мені галіму історію своєї кар*єри, всі ці мотивації, робота на результат, делеґування обов*язків. Одним словом, пускається берега, його несе стрімка хвиля корпоративного мейнстріму, і я мимоволі відхиляюся від столу до спинки стільця, боячись, як би ця хвиля мене не забризкала.
П*ять років! - думаю, дивлячись йому в очі і намагаючись посміхатися. Що ти знаєш про час? Через п*ять, ні - через десять років я волів би сидіти у тому самому моєму улюбленому кафе і пити те саме славутич світле, дивлячись на лисину бармена і неуважно зронюючи попіл сигарети на зелену скатертину. Але ж ні! Бо такі ентузіасти, як ти, через два роки відкриють на місці мого, сука, кафе якусь гламурну хуйню. Та що там два! Через рік, хулі там!
Я посміхаюся йому, хоча вже знаю, що він мене не візьме. Бо мої очі в такі моменти стають злими і голодними.
А до чого тут позитив?
А ось до чого. Поки він говорить, я уявляю, як блукаю старими київськими вуличками, яких вже не залишилось. І куди я вихожу? В центр! До свого кафе! Я уявляю, як лисий бармен на прізвисько Індіанець, який натягав у моє кафе своєї аудіоапаратури, своїх кактусів, свого життя, власне - як він розрізає на шматочки такого от дворічного володара життя. Своїм величезним зековським ножем.
- Зачекай - кажу йому я, бачачи, що справа йде до зняття скальпу. Підхожу до бару і пишу на менеджерському лобі - що там може на ньому вміститися? "Хуй!" - пишу. |
