коли тебе покидає твоя тінь
світ оголюється враз так безглуздо
чорно-білі конструкції днів
ані краплини вина в глечику
бряжчать ціпами бомжі-посіпаки
старезні облізлі пси
поміж лютневими холодними дощами
вона малює червоною помадою
на склі телефонної кабінки свій номер
а ти проходиш мимо
а ти пробігаєш мимо
кадр постійно повторюється
ти просиш небесних знаків
але знову проходиш мимо
вночі ти побиваєшся за своєю тінню
не включаючи світла
не розстилаючи ліжка
простір ущільнюється
світ перетворюється на горіх у твоїй долоні
а ти – на його зернятко
а тінь твоя колишня згортається калачиком
і світить тобі срібним місяцем
тобі – юному неофіту - місяцепоклоннику
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
